Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Også dette er Salomos ordsprog, som Judas konge Esekias' menn har samlet:
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Det er Guds ære å skjule en sak, men kongers ære å granske en sak.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Himmelens høide, jordens dybde og kongers hjerter er uransakelige.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Skill slagget fra sølvet, så får gullsmeden et kar ut av det.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Før den ugudelige bort fra kongens åsyn, så blir hans trone trygget ved rettferdighet.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Bryst dig ikke for kongens åsyn og still dig ikke på de stores plass!
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For det er bedre de sier til dig: Kom her op, enn at du blir flyttet ned for en stormann, som du hadde sett.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Gi dig ikke for hastig i strid med nogen, forat det ikke skal sies: Hvad vil du gjøre til slutt når motparten vinner saken til din skam?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Før din sak mot din motpart, men åpenbar ikke annen manns hemmelighet,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
forat ikke den som hører det, skal skjelle dig ut, og ditt dårlige rykte vare ved!
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Som epler av gull i skåler av sølv er et ord talt i rette tid.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Som en ring av gull, som et smykke av fint gull er en vismann som taler refsende ord for et hørende øre.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Som kjølende sne i høstens tid er et pålitelig sendebud for den som sender ham; han vederkveger sin herres sjel.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Som skyer og vind uten regn er den mann som skryter av at han vil gi, men ikke holder ord.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Ved saktmodighet blir en fyrste overtalt, og en mild tunge knuser ben.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Har du funnet honning, så et av den det du trenger, forat du ikke skal bli lei av den og spy den ut!
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Sett sjelden din fot i din venns hus, forat han ikke skal bli lei av dig og hate dig!
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Som en hammer, et sverd, en hvass pil er en mann som fører falskt vidnesbyrd mot sin næste.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Som en skjør tann og en vaklende fot er tillit til den troløse på nødens dag.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Lik den som legger av sine klær på en vinterdag, lik eddik på pottaske er den som synger viser for et sorgfullt hjerte.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Hungrer din fiende, så gi ham brød å ete, og tørster han, så gi ham vann å drikke!
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For da sanker du gloende kull på hans hode, og Herren skal gjengjelde dig det.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Nordenvind føder regn, og en tunge som hvisker i lønndom, volder sure miner.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Bedre å bo i et hjørne på taket enn med trettekjær kvinne i felles hus.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Som friskt vann for den trette er en god tidende fra et fjernt land.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Som en grumset kilde og en utskjemt brønn er en rettferdig som gir efter for en ugudelig.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Å ete for meget honning er ikke godt, og grubleres ære er tung.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Som en by hvis murer er brutt ned og borte, er en mann som ikke kan styre sitt sinn.
