Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Voici encore des Proverbes de Salomon, recueillis par les gens d’Ézéchias, roi de Juda.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
La gloire de Dieu, c’est de cacher les choses; la gloire des rois, c’est de les examiner.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Le ciel dans sa hauteur, la terre dans sa profondeur, et le cœur des rois sont impénétrables.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Ôte les scories de l’argent, et il en sortira un vase pour le fondeur.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Ôte le méchant de devant le roi, et son trône s’affermira dans la justice.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Ne prends pas des airs superbes devant le roi, et ne te mets pas à la place des grands;
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
car il vaut mieux qu’on te dise: « Monte ici », que si l’on t’humilie devant le prince que tes yeux ont vu.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Ne pars pas trop vite en contestation, de peur qu’à la fin tu ne saches que faire.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Lorsque ton prochain t’aura outragé, défends ta cause contre ton prochain, mais ne révèle pas le secret d’un autre,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
de peur que celui qui l’apprendra ne te couvre de honte, et que ton ignominie ne s’efface pas.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Comme des pommes d’or sur des ciselures d’argent, ainsi est une parole dite à propos.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Comme un anneau d’or et un ornement d’or fin, ainsi est le sage qui reprend une oreille docile.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Comme la fraîcheur de la neige au temps de la moisson, ainsi est le messager fidèle pour ceux qui l’envoient; il réjouit l’âme de son maître.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Des nuages et du vent sans pluie, tel est l’homme qui se glorifie de présents mensongers.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Par la patience le juge se laisse persuader, et une langue douce peut briser des os. Autre forme de discrétion.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Si tu trouves du miel, n’en mange que ce qui te suffit, de peur que, rassasié, tu ne le vomisses.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Mets rarement le pied dans la maison de ton prochain, de peur que, fatigué de toi, il ne te haïsse.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Une massue, une épée et une flèche aiguë, tel est l’homme qui porte un faux témoignage contre son prochain.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Une dent cassée et un pied qui glisse, c’est la confiance qu’ inspire un perfide au jour du malheur.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Oter son manteau un jour de froid, répandre du vinaigre sur du nitre, ainsi fait celui qui dit des chansons à un cœur affligé. Noble vengeance.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Si ton ennemi a faim, donne-lui du pain à manger; s’il a soif, donne-lui de l’eau à boire;
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
car tu amasses ainsi des charbons sur sa tête, et Yahweh te récompensera.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Le vent du nord enfante la pluie, et la langue qui médit en secret, un visage irrité.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Mieux vaut habiter à l’angle d’un toit, que de rester avec une femme querelleuse.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
De l’eau fraîche pour une personne altérée, telle est une bonne nouvelle venant d’une terre lointaine.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Une fontaine troublée et une source corrompue, tel est le juste qui chancelle devant le méchant.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Il n’est pas bon de manger beaucoup de miel; ainsi celui qui veut sonder la majesté divine sera accablé par sa gloire.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Une ville forcée qui n’a plus de murailles, tel est l’homme qui ne peut se contenir.
