Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Also these are Proverbs of Solomon, that men of Hezekiah king of Judah transcribed: —
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
The honour of God [is] to hide a thing, And the honour of kings to search out a matter.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
The heavens for height, and the earth for depth, And the heart of kings — [are] unsearchable.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away dross from silver, And a vessel for the refiner goeth forth,
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away the wicked before a king, And established in righteousness is his throne.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Honour not thyself before a king, And in the place of the great stand not.
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For better [that] he hath said to thee, 'Come thou up hither,' Than [that] he humble thee before a noble, Whom thine eyes have seen.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Go not forth to strive, haste, turn, What dost thou in its latter end, When thy neighbour causeth thee to blush?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Thy cause plead with thy neighbour, And the secret counsel of another reveal not,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Lest the hearer put thee to shame, And thine evil report turn not back.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Apples of gold in imagery of silver, [Is] the word spoken at its fit times.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
A ring of gold, and an ornament of pure gold, [Is] the wise reprover to an attentive ear.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
As a vessel of snow in a day of harvest, [So is] a faithful ambassador to those sending him, And the soul of his masters he refresheth.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Clouds and wind, and rain there is none, [Is] a man boasting himself in a false gift.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
By long-suffering is a ruler persuaded, And a soft tongue breaketh a bone.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Honey thou hast found — eat thy sufficiency, Lest thou be satiated [with] it, and hast vomited it.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Withdraw thy foot from thy neighbour's house, Lest he be satiated [with] thee, and have hated thee.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A maul, and a sword, and a sharp arrow, [Is] the man testifying against his neighbour a false testimony.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
A bad tooth, and a tottering foot, [Is] the confidence of the treacherous in a day of adversity.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Whoso is taking away a garment in a cold day, [Is as] vinegar on nitre, And a singer of songs on a sad heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If he who is hating thee doth hunger, cause him to eat bread, And if he thirst, cause him to drink water.
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For coals thou art putting on his head, And Jehovah giveth recompense to thee.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
A north wind bringeth forth rain, And a secret tongue — indignant faces.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Better to sit on a corner of a roof, Than [with] a woman of contentions, and a house of company.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
[As] cold waters for a weary soul, So [is] a good report from a far country.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
A spring troubled, and a fountain corrupt, [Is] the righteous falling before the wicked.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
The eating of much honey is not good, Nor a searching out of one's own honour — honour.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
A city broken down without walls, [Is] a man without restraint over his spirit!
