Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
These also are proverbs of Solomon, which the men of Hezekiah, king of Judah, collected.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
It is the glory of God to conceal a thing; But it is the glory of kings to search out a matter.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
As the heavens for their height, And as the earth for its depth, So is the heart of kings unsearchable!
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away the dross from the silver, And there will come forth a vessel for the founder;
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away the wicked man from the presence of the king, And his throne will be established by righteousness.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Put not thyself forth in the presence of the king, Nor set thyself in the place of the great;
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For better is it that one should say to thee, “Come up hither!” Than that he should put thee in a lower place, In the presence of the prince whom thine eyes behold.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Go not forth hastily to engage in a suit, Lest thou know not what to do in the end of it, When thine adversary hath put thee to shame.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Maintain thy cause with thine adversary, But reveal not another's secret;
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Lest he that heareth it put thee to shame, And thy infamy depart not from thee.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
A word spoken in season Is like apples of gold in figured-work of silver.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
As a ring of gold, and an ornament of fine gold, So is a wise reprover to an attentive ear.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
As the cold of snow in the time of harvest, So is a faithful messenger to them that send him; For he refresheth the spirit of his masters.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
As clouds and wind without rain, So is the man that boasteth falsely of giving.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
By long forbearing is a prince appeased; And a soft tongue breaketh bones.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Hast thou found honey? eat what is sufficient for thee, Lest thou be surfeited with it, and vomit it up.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Let thy foot be seldom in the house of thy friend, Lest he be surfeited with thee and hate thee.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A battle-hammer, and a sword, and a sharp arrow, Is the man who beareth false witness against his neighbor.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
As a broken tooth, and a wavering foot, So is trust in an unfaithful man in time of trouble.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
As he that taketh off a garment on a cold day, As vinegar upon nitre, So is he that singeth songs to a heavy heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If thine enemy be hungry, give him bread to eat; And if he be thirsty, give him water to drink;
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For thou wilt heap coals of fire upon his head, And the LORD will reward thee.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
As the north wind bringeth forth rain, So a backbiting tongue maketh an angry countenance.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Better is it to dwell in a corner of the housetop, Than with a quarrelsome woman in a large house.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
As cold water to the thirsty, So is good news from a far country.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
As a troubled fountain, and as a corrupted spring, So is a righteous man falling before the wicked.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
To eat much honey is not good; So the search of high things is weariness.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
As a city broken through and without a wall, So is he that hath no rule over his spirit.
