Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
These are also proverbs of Solomon, that men of Hezekiah king of Judah transcribed:
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
The glory of God [is] to hide a thing, And the glory of kings [is] to search out a matter.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
The heavens for height, and the earth for depth, And the heart of kings—[are] unsearchable.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away dross from silver, And a vessel goes forth for the refiner,
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away the wicked before a king, And his throne is established in righteousness.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Do not honor yourself before a king, And do not stand in the place of the great.
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For better [that] he has said to you, “Come up here,” Than [that] he humbles you before a noble, Whom your eyes have seen.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Do not go forth to strive, hurry, turn, What do you do in its latter end, When your neighbor causes you to blush?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Plead your cause with your neighbor, And do not reveal the secret counsel of another,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Lest the hearer put you to shame, And your evil report not turn back.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Apples of gold in imagery of silver, [Is] the word spoken at its fit times.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
A ring of gold, and an ornament of pure gold, [Is] the wise reprover to an attentive ear.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
As a vessel of snow in a day of harvest, [So is] a faithful ambassador to those sending him, And he refreshes the soul of his masters.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Clouds and wind without rain, [Is] a man boasting himself in a false gift.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
A ruler is persuaded by long-suffering, And a soft tongue breaks a bone.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
You have found honey—eat your sufficiency, Lest you are satiated [with] it, and have vomited it.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Withdraw your foot from your neighbor’s house, Lest he is satiated [with] you, and has hated you.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A maul, and a sword, and a sharp arrow, [Is] the man testifying a false testimony against his neighbor.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
A bad tooth, and a tottering foot, [Is] the confidence of the treacherous in a day of adversity.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Whoever is taking away a garment in a cold day, [Is as] vinegar on natron, And a singer of songs on a sad heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If he who is hating you hungers, cause him to eat bread, And if he thirsts, cause him to drink water.
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For you are putting coals on his head, And YHWH gives repayment to you.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
A north wind brings forth rain, And a secret tongue—indignant faces.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Better to sit on a corner of a roof, Than [with] a woman of contentions, and a house of company.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
[As] cold waters for a weary soul, So [is] a good report from a far country.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
A spring troubled, and a fountain corrupt, [Is] the righteous falling before the wicked.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
The eating of much honey is not good, Nor a searching out of one’s own honor—honor.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
A city broken down without walls, [Is] a man without restraint over his spirit!
