Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
These [are] also proverbs of Solomon, which the men of Hezekiah king of Judah copied out.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
[It is] the glory of God to conceal a thing: but the honour of kings [is] to search out a matter.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
The heaven for height, and the earth for depth, and the heart of kings [is] unsearchable.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away the dross from the silver, and there shall come forth a vessel for the finer.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away the wicked [from] before the king, and his throne shall be established in righteousness.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Put not forth thyself in the presence of the king, and stand not in the place of great [men: ]
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For better [it is] that it be said unto thee, Come up hither; than that thou shouldest be put lower in the presence of the prince whom thine eyes have seen.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Go not forth hastily to strive, lest [thou know not] what to do in the end thereof, when thy neighbour hath put thee to shame.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Debate thy cause with thy neighbour [himself; ] and discover not a secret to another:
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Lest he that heareth [it] put thee to shame, and thine infamy turn not away.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
A word fitly spoken [is like] apples of gold in pictures of silver.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
[As] an earring of gold, and an ornament of fine gold, [so is] a wise reprover upon an obedient ear.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
As the cold of snow in the time of harvest, [so is] a faithful messenger to them that send him: for he refresheth the soul of his masters.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Whoso boasteth himself of a false gift [is like] clouds and wind without rain.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
By long forbearing is a prince persuaded, and a soft tongue breaketh the bone.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Hast thou found honey? eat so much as is sufficient for thee, lest thou be filled therewith, and vomit it.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Withdraw thy foot from thy neighbour’s house; lest he be weary of thee, and [so] hate thee.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A man that beareth false witness against his neighbour [is] a maul, and a sword, and a sharp arrow.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Confidence in an unfaithful man in time of trouble [is like] a broken tooth, and a foot out of joint.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
[As] he that taketh away a garment in cold weather, [and as] vinegar upon nitre, so [is] he that singeth songs to an heavy heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If thine enemy be hungry, give him bread to eat; and if he be thirsty, give him water to drink:
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For thou shalt heap coals of fire upon his head, and the LORD shall reward thee.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
The north wind driveth away rain: so [doth] an angry countenance a backbiting tongue.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
[It is] better to dwell in the corner of the housetop, than with a brawling woman and in a wide house.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
[As] cold waters to a thirsty soul, so [is] good news from a far country.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
A righteous man falling down before the wicked [is as] a troubled fountain, and a corrupt spring.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
[It is] not good to eat much honey: so [for men] to search their own glory [is not] glory.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
He that [hath] no rule over his own spirit [is like] a city [that is] broken down, [and] without walls.
