< Приповісті 25 >
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
These are also proverbs of Solomon, which the men of Hezekiah king of Judah copied out.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
It is the glory of God to conceal a thing: but the honour of kings is to search out a matter.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
The heaven for height, and the earth for depth, and the heart of kings is unsearchable.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Take away the dross from the silver, and there shall come forth a vessel for the finer.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Take away the wicked from before the king, and his throne shall be established in righteousness.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Put not forth yourself in the presence of the king, and stand not in the place of great men:
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
For better it is that it be said unto you, Come up here; than that you should be put lower in the presence of the prince whom your eyes have seen.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Go not forth hastily to strive, lest you know not what to do in the end thereof, when your neighbour has put you to shame.
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Debate your cause with your neighbour himself; and discover not a secret to another:
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
Lest he that hears it put you to shame, and your ill repute turn not away.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
A word fitly spoken is like apples of gold in pictures of silver.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
As an earring of gold, and an ornament of fine gold, so is a wise reprover upon an obedient ear.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
As the cold of snow in the time of harvest, so is a faithful messenger to them that send him: for he refreshes the soul of his masters.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Whoso boasts himself of a false gift is like clouds and wind without rain.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
By long forbearing is a prince persuaded, and a soft tongue breaks the bone.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Have you found honey? eat so much as is sufficient for you, lest you be filled therewith, and vomit it.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Withdraw your foot from your neighbour's house; lest he be weary of you, and so hate you.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
A man that bears false witness against his neighbour is a maul, and a sword, and a sharp arrow.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Confidence in an unfaithful man in time of trouble is like a broken tooth, and a foot out of joint.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
As he that takes away a garment in cold weather, and as vinegar upon alkali, so is he that sings songs to an heavy heart.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
If your enemy be hungry, give him bread to eat; and if he be thirsty, give him water to drink:
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
For you shall heap coals of fire upon his head, and the LORD shall reward you.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
The north wind drives away rain: so does an angry countenance a backbiting tongue.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
It is better to dwell in the corner of the housetop, than with a brawling woman and in a wide house.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
As cold waters to a thirsty soul, so is good news from a far country.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
A righteous man falling down before the wicked is as a troubled fountain, and a corrupt spring.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
It is not good to eat much honey: so for men to search their own glory is not glory.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
He that has no rule over his own spirit is like a city that is broken down, and without walls.