Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
Følgende er ogsaa Ordsprog af Salomo, som Kong Ezekias af Judas Mænd samlede.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Guds Ære er det at skjule en Sag, Kongers Ære at granske en Sag.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Himlens Højde og Jordens Dybde og Kongers Hjerte kan ingen granske.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Naar Slagger fjernes fra Sølv, saa bliver det hele lutret;
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
naar gudløse fjernes fra Kongen, grundfæstes hans Trone ved Retfærd.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Bryst dig ikke for Kongen og stil dig ikke paa de stores Plads;
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
det er bedre, du faar Bud: »Kom herop!« end man flytter dig ned for en Stormands Øjne. Hvad end dine Øjne har set,
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
skrid ikke til Trætte straks; thi hvad vil du siden gøre, naar din Næste gør dig til Skamme?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Før Sagen med din Næste til Ende, men røb ej Andenmands Hemmelighed,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
thi ellers vil den, der hører det, smæde dig og dit onde Rygte aldrig dø hen.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Æbler af Guld i Skaale af Sølv er Ord, som tales i rette Tid.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
En Guldring, et gyldent Smykke er revsende Vismand for lyttende Øre.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Som kølende Sne en Dag i Høst er paalideligt Bud for dem, der sender ham; han kvæger sin Herres Sjæl.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Som Skyer og Blæst uden Regn er en Mand, der skryder med skrømtet Gavmildhed.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Ved Taalmod overtales en Dommer, mild Tunge sønderbryder Ben.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Finder du Honning, saa spis til Behov, at du ikke bliver mæt og igen spyr den ud.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Sæt sjældent din Fod i din Næstes Hus, at han ej faar for meget af dig og ledes.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Som Stridsøkse, Sværd og hvassen Pil er den, der vidner falsk mod sin Næste.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Som ormstukken Tand og vaklende Fod er troløs Mand paa Trængselens Dag.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Som at lægge Frakken, naar det er Frost, og hælde surt over Natron, saa er det at synge for mismodig Mand.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Sulter din Fjende, saa giv ham at spise, tørster han, giv ham at drikke;
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
da sanker du gloende Kul paa hans Hoved, og HERREN lønner dig for det.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Nordenvind fremkalder Regn, bagtalende Tunge vrede Miner.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Hellere bo i en Krog paa Taget end fælles Hus med trættekær Kvinde.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Hvad koldt Vand er for en vansmægtet Sjæl, er Glædesbud fra et Land i det fjerne.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Som grumset Kilde og ødelagt Væld er retfærdig, der vakler i gudløses Paasyn.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Ej godt at spise for megen Honning, spar paa hædrende Ord.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Som aaben By uden Mur er en Mand, der ikke kan styre sit Sind.
