Приповісті 25
1 І оце Соломо́нові при́повісті, що зібрали люди Єзекі́ї, Юдиного царя.
I ovo su mudre izreke Salomonove; sabrali ih ljudi Ezekije, kralja judejskog.
2 Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.
Slava je Božja sakrivati stvar, a slava kraljevska istraživati je.
3 Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.
Neistražljivo je nebo u visinu, zemlja u dubinu i srce kraljevsko.
4 Як відкинути жу́жель від срі́бла, то золотаре́ві виходить посу́дина, —
Ukloni trosku od srebra, i uspjet će posao zlataru.
5 коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.
Ukloni opakoga ispred kralja, i utvrdit će se pravicom prijestol njegov.
6 Перед царем не пиша́йся, а на місці великих не стій,
Ne veličaj se pred kraljem i ne sjedaj na mjesto velikaško,
7 бо ліпше, як скажуть тобі: „Ходи вище сюди!“аніж тебе зни́зити перед шляхе́тним, що бачили очі твої.
jer je bolje da ti se kaže: “Popni se gore” nego da te ponize pred odličnikom.
8 Не спіши́ся ставати до по́зову, бо що́ будеш робити в кінці його, як тебе засоро́мить твій ближній?
Što su ti oči vidjele ne iznosi prebrzo na raspru; jer što ćeš učiniti na koncu kad te opovrgne bližnji tvoj?
9 Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємни́ці іншого,
Kad si u parbi s bližnjim svojim, ne otkrivaj tuđe tajne,
10 щоб тебе не обра́зив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмо́ва твоя́.
da te ne izgrdi tko čuje i da ti se kleveta ne vrati.
11 Золоті яблука на срібнім таре́лі — це слово, прока́зане ча́су свого́.
Riječi kazane u pravo vrijeme zlatne su jabuke u srebrnim posudama.
12 Золотая сере́жка й оздоба зо щи́рого золота — це мудрий карта́ч для уважного уха.
Mudrac koji kori uhu je poslušnu zlatan prsten i ogrlica od tanka zlata.
13 Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Vjeran je glasnik onomu tko ga šalje kao ledena studen u doba žetve: on krijepi dušu svoga gospodara.
14 Хмари та вітер, а немає дощу це люди́на, що чва́ниться да́ром, та його не дає.
Tko se diči lažljivim darom, on je kao oblak i vjetar bez kiše.
15 Воло́дар зм'я́кшується терпели́вістю, а м'яке́нький язик ломить кістку.
Strpljivošću se ublažava sudac, mek jezik i kosti lomi.
16 Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки до́сить тобі, щоб ним не переси́титися та не звернути.
Kad naiđeš na med, jedi umjereno, kako se ne bi prejeo i pojedeno izbljuvao.
17 Здержуй но́гу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переси́тивсь, і не зненави́дів тебе.
Rijetko zalazi u kuću bližnjega svoga, da te se ne zasiti i ne zamrzi na te.
18 Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.
Čovjek koji svjedoči lažno na bližnjega svoga on je kao bojni malj i mač i oštra strijela.
19 Гнилий зуб та кульга́ва нога — це наді́я на зрадли́вого радника в день твого у́тиску.
Uzdanje u bezbožnika na dan nevolje - krnjav je zub i noga klecava.
20 Що здіймати одежу холодного дня, що лити о́цет на со́ду, — це — співати пісні серцю засмученому.
Kao onaj koji skida haljinu u zimski dan ili ocat lije na ranu, takav je onaj tko pjeva pjesmu turobnu srcu.
21 Якщо голодує твій ворог — нагодуй його хлібом, а як спра́гнений він — водою напі́й ти його,
Ako je gladan neprijatelj tvoj, nahrani ga kruhom, i ako je žedan, napoji ga vodom.
22 бо цим пригорта́єш ти жар на його го́лову, і Господь надолу́жить тобі!
Jer mu zgrćeš ugljevlje na glavu i Jahve će ti platiti.
23 Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.
Sjeverni vjetar donosi dažd, a himben jezik srdito lice.
24 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.
Bolje je stanovati pod rubom krova nego u zajedničkoj kući sa ženom svadljivom.
25 Добра звістка з далекого кра́ю — це холодна водиця на спра́гнену душу.
Kao studena voda žednu grlu, takva je dobra vijest iz zemlje daleke.
26 Джерело́ скаламу́чене чи зіпсутий поті́к — це праведний, що схиляється перед безбожним.
Kao zatrpan izvor i vrelo zamućeno, takav je pravednik koji kleca pred opakim.
27 Їсти меду багато — не добре, так досліджувати власну славу — не слава.
Jesti mnogo meda nije dobro niti tražiti pretjerane časti.
28 Люди́на, що стри́му немає для духу свого, — це зруйно́ване місто без му́ру.
Grad razvaljen i bez zidova - takav je čovjek koji nema vlasti nad sobom.
