Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Ну пизмуи пе оамений чей рэй ши ну дори сэ фий ку ей;
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
кэч инима лор се гындеште ла прэпэд ши бузеле лор ворбеск нелеӂюирь.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Прин ынцелепчуне се ыналцэ о касэ ши прин причепере се ынтэреште;
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
прин штиинцэ се умплу кэмэриле ей де тоате бунэтэциле де прец ши плэкуте.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
Ун ом ынцелепт есте плин де путере ши чел причепут ышь оцелеште влага.
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
Кэч прин мэсурь кибзуите кыштиӂь бэтэлия, ши прин мареле нумэр ал сфетничилор ай бируинца.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Ынцелепчуня есте пря ыналтэ пентру чел небун: ел ну ва дескиде гура ла жудекатэ.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
Чине се гындеште сэ факэ рэу се кямэ ун ом плин де рэутате.
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
Гындул челуй небун ну есте декыт пэкат ши батжокориторул есте о скырбэ пентру оамень.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Дакэ слэбешть ын зиуа неказулуй, микэ ыць есте путеря.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Избэвеште пе чей тырыць ла моарте ши скапэ пе чей че сунт апроапе сэ фие ынжунгияць.
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
Дакэ зичь: „Ах! н-ам штиут…”, крезь кэ ну веде Чел че кынтэреште инимиле ши Чел че вегязэ асупра суфлетулуй тэу? Ши ну ва рэсплэти Ел фиекэруя дупэ фаптеле луй?
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
Фиуле, мэнынкэ мьере, кэч есте бунэ, ши фагуреле де мьере есте дулче пентру черул гурий тале!
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
Тот аша ши ынцелепчуня есте бунэ пентру суфлетул тэу: дакэ о вей гэси, ай ун виитор ши ну ци се ва тэя нэдеждя.
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Ну ынтинде курсе, нелеӂюитуле, ла локуинца челуй неприхэнит ши ну-й тулбура одихна!
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
Кэч чел неприхэнит де шапте орь каде ши се ридикэ, дар чей рэй се прэбушеск ын ненорочире.
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Ну те букура де кэдеря врэжмашулуй тэу ши сэ ну ци се веселяскэ инима кынд се потикнеште ел,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
ка ну кумва Домнул сэ вадэ, сэ ну-Й плакэ ши сэ-Шь ынтоаркэ мыния де ла ел!
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
Ну те мыния дин причина челор че фак рэу ши ну пизмуи пе чей рэй!
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
Кэч чел че фаче рэул н-аре ничун виитор ши лумина челор рэй се стинӂе.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
Фиуле, теме-те де Домнул ши де ымпэратул ши сэ ну те аместечь ку чей неастымпэраць!
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
Кэч деодатэ ле ва вени пеиря. Ши чине поате шти сфыршитул амындурора?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
Ятэ че май спун ынцелепций: „Ну есте бине сэ ай ын ведере фаца оаменилор ын жудекэць.”
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
Пе чине зиче челуй рэу: „Ту ешть бун!” ыл блестемэ попоареле ши-л урэск нямуриле.
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
Дар челор че жудекэ дрепт ле мерӂе бине ши о маре бинекувынтаре вине песте ей.
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
Ун рэспунс бун есте ка ун сэрут пе бузе.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Везь-ць ынтый де требурь афарэ, ынгрижеште де лукрул кымпулуй, ши апой апукэ-те сэ-ць зидешть каса!
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Ну ворби ын кип ушуратик ымпотрива апроапелуй тэу; орь ай вря сэ ыншель ку бузеле тале?
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
Ну зиче: „Кум мь-а фэкут ел, аша ам сэ-й фак ши еу, ый вой рэсплэти дупэ фаптеле луй!”
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
Ам трекут пе лынгэ огорул унуй ленеш ши пе лынгэ вия унуй ом фэрэ минте.
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
Ши ера нумай спинь, акоперит де мэрэчинь, ши зидул де пятрэ ера прэбушит.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
М-ам уйтат бине ши ку луаре аминте ши ам трас ынвэцэтурэ дин че ам вэзут.
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
„Сэ май дорм пуцин, сэ май аципеск пуцин, сэ май ынкручишез мыниле пуцин, ка сэ мэ одихнеск…”
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
Ши сэрэчия вине песте тине пе неаштептате, ка ун хоц, ши липса, ка ун ом ынармат.
