Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Ne æmuleris viros malos, nec desideres esse cum eis:
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
quia rapinas meditatur mens eorum, et fraudes labia eorum loquuntur.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Sapientia ædificabitur domus, et prudentia roborabitur.
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
In doctrina replebuntur cellaria, universa substantia pretiosa et pulcherrima.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
Vir sapiens fortis est, et vir doctus robustus et validus:
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
quia cum dispositione initur bellum, et erit salus ubi multa consilia sunt.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Excelsa stulto sapientia; in porta non aperiet os suum.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
Qui cogitat mala facere stultus vocabitur:
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
cogitatio stulti peccatum est, et abominatio hominum detractor.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Si desperaveris lassus in die angustiæ, imminuetur fortitudo tua.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Erue eos qui ducuntur ad mortem, et qui trahuntur ad interitum, liberare ne cesses.
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
Si dixeris: Vires non suppetunt; qui inspector est cordis ipse intelligit: et servatorem animæ tuæ nihil fallit, reddetque homini juxta opera sua.
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
Comede, fili mi, mel, quia bonum est, et favum dulcissimum gutturi tuo.
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
Sic et doctrina sapientiæ animæ tuæ: quam cum inveneris, habebis in novissimis spem, et spes tua non peribit.
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Ne insidieris, et quæras impietatem in domo justi, neque vastes requiem ejus.
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
Septies enim cadet justus, et resurget: impii autem corruent in malum.
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Cum ceciderit inimicus tuus ne gaudeas, et in ruina ejus ne exsultet cor tuum:
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
ne forte videat Dominus, et displiceat ei, et auferat ab eo iram suam.
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
Ne contendas cum pessimis, nec æmuleris impios:
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
quoniam non habent futurorum spem mali, et lucerna impiorum extinguetur.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
Time Dominum, fili mi, et regem, et cum detractoribus non commiscearis:
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
quoniam repente consurget perditio eorum, et ruinam utriusque quis novit?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
Hæc quoque sapientibus. Cognoscere personam in judicio non est bonum.
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
Qui dicunt impio: Justus es: maledicent eis populi, et detestabuntur eos tribus.
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
Qui arguunt eum laudabuntur, et super ipsos veniet benedictio.
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
Labia deosculabitur qui recta verba respondet.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Præpara foris opus tuum, et diligenter exerce agrum tuum, ut postea ædifices domum tuam.
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Ne sis testis frustra contra proximum tuum, nec lactes quemquam labiis tuis.
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
Ne dicas: Quomodo fecit mihi, sic faciam ei; reddam unicuique secundum opus suum.
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
Per agrum hominis pigri transivi, et per vineam viri stulti:
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
et ecce totum repleverant urticæ, et operuerant superficiem ejus spinæ, et maceria lapidum destructa erat.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
Quod cum vidissem, posui in corde meo, et exemplo didici disciplinam.
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Parum, inquam, dormies, modicum dormitabis; pauxillum manus conseres ut quiescas:
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
et veniet tibi quasi cursor egestas, et mendicitas quasi vir armatus.
