Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Ne irigykedjél a rosszaság embereire, és ne kívánkozzál velök lenni;
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
mert pusztítást gondol ki szívök és bajt beszélnek ajkaik.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Bölcsesség által épül fel a ház és értelem által szilárdul meg;
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
és tudás által telnek meg a kamarák, mindennemű drága és kedves vagyonnal.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
Bölcs férfi hatalmas és a tudás embere bátor erejű.
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
Mert útmutatásokkal viselhetsz háborút, és győzelem van a tanácsosok sokaságában.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Magas az oktalannak a bölcsesség: a kapuban nem nyitja meg a száját.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
A ki azon gondolkodik, hogy rosszat tegyen, azt fondorlatok emberének hívják.
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
Oktalanság gondolata a vétek, és utálata az embereknek a csúfoló.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Ha elernyedtél a szükség napján, szűknek bizonyult az erőd.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Mentsd meg a halálra vitteket, és a megölésre támolygókat hát ha elvonnád.
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
Ha azt mondod: lám nem tudtunk róla, nemde a szívek meghatározója, ő ügyel rá, és lelked megóvója – ő tudja, és viszonoz az embernek tette szerint.
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
Egyél, fiam, mézet, mert jó, és színméz édes az ínyednek:
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
ilyen, tudd meg, a bölcsesség a te lelkednek; ha megtaláltad, van jövendő és reményed nem írtatik ki.
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Ne leselkedjél, te gonosz, az igaznak hajlékára, ne pusztítsd el heverő helyét;
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
mert hétszer elesik az igaz, de fölkel, de a gonoszok megbotlanak a szerencsétlenségben.
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Midőn elesik az ellenséged, ne örülj, s midőn megbotlik, ne vigadjon szíved;
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
nehogy lássa az Örökkévaló és rossznak tetszenék szemeiben és elfordítaná tőle haragját.
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
Ne gerjedj föl a gonosztevők ellen, ne irigykedjél a gonoszokra;
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
mert nem lesz jövendője a rossznak, a gonoszok mécsese kialszik.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
Féljed az Örökkévalót, fiam, és a királyt, az elszakadókkal ne állj össze;
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
mert hírtelen támad szerencsétlenségük, és mindkettejük balvégzetét ki ismeri?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
Ezek is bölcsektől valók. Személyt válogatni az ítéletben nem jó.
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
A ki azt mondja a gonosznak: igaz vagy, azt átkozzák a népek, szidják a nemzetek;
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
de a megfeddőknek kellemes lesz a dolguk, és reájuk száll a jónak áldása.
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
Az ajkakat csókolja, a ki helyes szavakkal válaszol.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Készítsd el odakünn munkádat, és intézd el azt magadnak a mezőn; azután építsd fel házadat.
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Ne légy ok nélkül tanú felebarátod ellen; vajon ámítanád-e ajkaiddal?
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
Ne mondd: amint velem tett, úgy teszek ő vele, viszonzok az embernek tette szerint.
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
Rest ember mezeje mellett mentem el, és esztelen ember szőlleje mellett;
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
s íme egészen benőtte a tövis, ellepte színét a csalán, és kőfala le volt rombolva.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
Néztem én, ráfordítottam szívemet, láttam, tanulságot vettem.
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Egy kis alvás, egy kis szendergés, egy kis kézösszekulcsolás, hogy feküdj;
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
majd el jön vándorként a te szegénységed és szűkölködésed, mint a pajzsos férfi.
