Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Be not thou enuious against euill men, neither desire to be with them.
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
For their heart imagineth destruction, and their lippes speake mischiefe.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Through wisdome is an house builded, and with vnderstanding it is established.
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
And by knowledge shall the chambers bee filled with all precious, and pleasant riches.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
A wise man is strong: for a man of vnderstanding encreaseth his strength.
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
For with counsel thou shalt enterprise thy warre, and in the multitude of them that can giue counsell, is health.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Wisdome is hie to a foole: therefore he can not open his mouth in the gate.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
Hee that imagineth to doe euill, men shall call him an autour of wickednes.
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
The wicked thought of a foole is sinne, and the scorner is an abomination vnto men.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
If thou bee faint in the day of aduersitie, thy strength is small.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Deliuer them that are drawen to death: wilt thou not preserue them that are led to be slaine?
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
If thou say, Beholde, we knew not of it: he that pondereth the heartes, doeth not hee vnderstand it? and hee that keepeth thy soule, knoweth he it not? will not he also recompense euery man according to his workes?
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
My sonne, eate hony, for it is good, and the hony combe, for it is sweete vnto thy mouth.
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
So shall the knowledge of wisdome be vnto thy soule, if thou finde it, and there shall be an ende, and thine hope shall not be cut off.
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Laye no waite, O wicked man, against the house of the righteous, and spoyle not his resting place.
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
For a iust man falleth seuen times, and riseth againe: but the wicked fall into mischiefe.
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Bee thou not glad when thine enemie falleth, and let not thine heart reioyce when hee stumbleth,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
Least the Lord see it, and it displease him, and he turne his wrath from him.
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
Fret not thy selfe because of the malicious, neither be enuious at the wicked.
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
For there shall bee none ende of plagues to the euill man: the light of the wicked shall bee put out.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
My sonne feare the Lord, and the King, and meddle not with them that are sedicious.
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
For their destruction shall rise suddenly, and who knoweth the ruine of them both?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
ALSO THESE THINGS PERTEINE TO THE WISE, It is not good to haue respect of any person in iudgement.
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
He that saith to the wicked, Thou art righteous, him shall the people curse, and the multitude shall abhorre him.
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
But to them that rebuke him, shall be pleasure, and vpon them shall come the blessing of goodnesse.
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
They shall kisse the lippes of him that answereth vpright wordes.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Prepare thy worke without, and make readie thy thinges in the fielde, and after, builde thine house.
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Be not a witnes against thy neighbour without cause: for wilt thou deceiue with thy lippes?
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
Say not, I wil doe to him, as he hath done to mee, I will recompence euery man according to his worke.
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
I passed by the fielde of the slouthfull, and by the vineyarde of the man destitute of vnderstanding.
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
And lo, it was al growen ouer with thornes, and nettles had couered the face thereof, and the stone wall thereof was broken downe.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
Then I behelde, and I considered it well: I looked vpon it, and receiued instruction.
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Yet a litle sleepe, a litle slumber, a litle folding of the handes to sleepe.
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
So thy pouertie commeth as one that traueileth by the way, and thy necessitie like an armed man.
