Приповісті 24
1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,
Misund ej onde Folk, hav ikke lyst til at være med dem;
2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.
thi deres Hjerte pønser på Vold, deres Læbers Ord volder Men.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.
Ved Visdom bygges et Hus, ved Indsigt holdes det oppe,
4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.
ved Kundskab fyldes kamrene med alskens kosteligt, herligt Gods.
5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.
Vismand er større end Kæmpe, kyndig Mand mer end Kraftkarl.
6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.
Thi Krig skal du føre efter modent Overlæg, vel står det til, hvor mange giver Råd.
7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
Visdom er Dåren for høj, han åbner ej Munden i Porten.
8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.
Den, der har ondt i Sinde, kaldes en rænkefuld Mand.
9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.
Hvad en Dåre har for, er Synd, en Spotter er Folk en Gru.
10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.
Taber du Modet på Trængslens Dag, da er din Kraft kun ringe.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?
Frels dem, der slæbes til Døden, red dem, der vakler hen for at dræbes.
12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.
Siger du: "Se, jeg vidste det ikke" - mon ej han, der vejer Hjerter, kan skønne? Han, der tager Vare på din Sjæl, han ved det, han gengælder Mennesker, hvad de har gjort.
13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —
Spis Honning, min Søn, det er godt, og Kubens Saft er sød for din Gane;
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!
vid, at så er og Visdom for Sjælen! Når du finder den, har du en Fremtid, dit Håb bliver ikke til intet.
15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,
Lur ej på den retfærdiges Bolig, du gudløse, ødelæg ikke hans Hjem;
16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!
thi syv Gange falder en retfærdig og står op, men gudløse styrter i Fordærv.
17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,
Falder din Fjende, så glæd dig ikke, snubler han, juble dit Hjerte ikke,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!
at ikke HERREN skal se det med Mishag og vende sin Vrede fra ham.
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
Græm dig ej over Ugerningsmænd, misund ikke de gudløse;
20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.
thi den onde har ingen Fremtid, gudløses Lampe går ud.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,
Frygt HERREN og Kongen, min Søn, indlad dig ikke med Folk, som gør Oprør;
22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?
thi brat kommer Ulykke fra dem, uventet Fordærv fra begge.
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.
Også følgende Ordsprog er af vise Mænd. Partiskhed i Retten er ilde.
24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.
Mod den, som kender en skyldig fri, er Folkeslags Banden, Folkefærds Vrede;
25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!
men dem, der dømmer med Ret, går det vel, dem kommer Lykkens Velsignelse over.
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
Et Kys på Læberne giver den, som kommer med ærligt Svar.
27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.
Fuldfør din Gerning udendørs, gør dig færdig ude på Marken og byg dig siden et Hus!
28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.
Vidn ikke falsk mod din Næste, vær ikke letsindig med dine Læber;
29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“
sig ikke: "Jeg gør mod ham, som han gjorde mod mig, jeg gengælder hver hans Gerning."
30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —
Jeg kom forbi en lad Mands Mark og et uforstandigt Menneskes Vingård;
31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.
se, den var overgroet af Tidsler, ganske skjult af Nælder; Stendiget om den lå nedbrudt.
32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:
Jeg skued og skrev mig det bag Øre, jeg så og tog Lære deraf:
33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
Lidt Søvn endnu, lidt Blund, lidt Hvile med samlagte Hænder:
34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“
Som en Stimand kommer da Fattigdom over dig, Trang som en skjoldvæbnet Mand.
