Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Дакэ стай ла масэ ла унул дин чей марь, я сяма че ай динаинте:
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
пуне-ць ун куцит ын гыт, дакэ ешть пря лаком.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Ну пофти мынкэруриле луй алесе, кэч сунт о хранэ ыншелэтоаре!
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Ну те кинуи ка сэ те ымбогэцешть, ну-ць пуне причеперя ын ачаста!
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Абя ць-ай арункат окий спре еа, ши ну май есте; кэч богэция ышь фаче арипь ши, ка вултурул, ышь я зборул спре черурь.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Ну мынка пыня челуй пизмаш ши ну пофти мынкэруриле луй алесе,
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
кэч ел есте ка унул каре ышь фаче сокотелиле ын суфлет! „Мэнынкэ ши бя”, ыць ва зиче ел, дар инима луй ну есте ку тине.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Буката пе каре ай мынкат-о о вей вэрса ши кувинтеле плэкуте пе каре ле вей спуне сунт пердуте.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Ну ворби ла урекя челуй небун, кэч ел несокотеште кувинтеле тале ынцелепте!
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Ну мута хотарул вэдувей ши ну интра ын огорул орфанилор,
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
кэч Рэзбунэторул лор есте путерник: Ел ле ва апэра причина ымпотрива та.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Дескиде-ць инима ла ынвэцэтурэ ши урекиле ла кувинтеле штиинцей!
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Ну круца копилул де мустраре, кэч, дакэ-л вей лови ку нуяуа, ну ва мури!
Ловинду-л ку нуяуа, ый скоць суфлетул дин Локуинца морцилор. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Фиуле, дакэ-ць ва фи инима ынцеляптэ, инима мя се ва букура;
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
ши лэунтрул меу се ва весели кынд бузеле тале вор спуне че есте бине.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Сэ ну-ць пизмуяскэ инима пе чей пэкэтошь, чи сэ айбэ тотдяуна фрикэ де Домнул,
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
кэч есте о рэсплатэ ши ну ци се ва тэя нэдеждя.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Аскултэ, фиуле, ши фий ынцелепт; ындряптэ-ць инима пе каля чя дряптэ!
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Ну фи принтре чей че бяу вин, нич принтре чей че се ымбуйбэ ку карне!
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Кэч бецивул ши чел че се дедэ ла ымбуйбаре сэрэческ, ши аципиря те фаче сэ порць здренце.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Аскултэ пе татэл тэу, каре те-а нэскут, ши ну несокоти пе мамэ-та кынд а ымбэтрынит.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Кумпэрэ адевэрул – ши ну-л винде –, ынцелепчуня, ынвэцэтура ши причеперя.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Татэл челуй неприхэнит се веселеште ши чел че дэ наштере унуй ынцелепт се букурэ.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Сэ се букуре татэл тэу ши мама та, сэ се веселяскэ чя каре те-а нэскут.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Фиуле, дэ-Мь инима та ши сэ гэсяскэ плэчере окий тэй ын кэиле Меле!
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Кэч курва есте о гроапэ адынкэ ши стрэина, о фынтынэ стрымтэ.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Еа пындеште ка ун хоц ши мэреште ынтре оамень нумэрул челор стрикаць.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Але куй сунт ваетеле? Але куй сунт офтэриле? Але куй сунт неынцелеӂериле? Але куй сунт плынӂериле? Але куй сунт рэнириле фэрэ причинэ? Ай куй сунт окий роший?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Але челор че ынтырзие ла вин ши се дук сэ голяскэ пахарул ку вин аместекат.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Ну те уйта ла вин кынд курӂе рошу ши фаче мэргэритаре ын пахар; ел алунекэ ушор,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
дар пе урмэ ка ун шарпе мушкэ ши ынцяпэ ка ун басилиск.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Окий ци се вор уйта дупэ фемеиле алтора ши инима ыць ва ворби простий.
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Вей фи ка ун ом кулкат ын мижлокул мэрий, ка ун ом кулкат пе вырфул унуй катарг.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
„М-а ловит …, дар ну мэ доаре!… М-а бэтут…, дар ну симт нимик! Кынд мэ вой трези? Май вряу вин!”
