Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Når du sit til bords hjå ein hovding, so agta vel på kven du hev fyre deg,
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
og set ein kniv på strupen din, um mathugen din er stor.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Fys ikkje etter hans lostemat, for det er dårande føda.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Mød deg ei med å verta rik, lat fara den klokskapen din!
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Lat ei augo fljuga til det som kverv, for det gjer seg vengjer, det er visst, som ein ørn som flyg til himmels.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Et ikkje brød hjå den som misunner deg, og fys ikkje etter hans lostemat!
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
For som han reknar ut i sjæli si, soleis er han. «Et og drikk!» han segjer til deg, men hjarta hans er ikkje med deg.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
For biten din som du hev ete, lyt du spy upp att, og du hev spilt dine fagre ord.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
For øyro på dåren skal du ikkje tala, for han vanvyrder visdommen i dine ord.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Flyt ikkje gamall merkestein, og kom ei inn på åkrane åt faderlause.
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
For deira målsmann er sterk, han skal føra saki deira imot deg.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Vend hjarta ditt til age og øyro dine til kunnskaps ord!
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Lat ikkje guten vera utan age! Slær du han med riset, skal han ikkje døy.
Du slær han med riset, og sjæli hans bergar du frå helheim. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Son min, vert hjarta ditt vist, so gled seg og mitt hjarta,
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
og nyro mine fegnast når lipporn’ dine talar det som rett er.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Lat ikkje hjarta ditt misunna syndarar, men stræva stødt etter gudlegdom.
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
For då er du viss på ei framtid, og di von skal ei verta til inkjes.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Høyr du, son min, og vert vis, og lat hjarta ditt ganga beint fram på vegen.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Ver ikkje med millom vindrikkarar, millom deim som foret seg på kjøt.
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
For drikkar og storetar fatig vert, og svevn gjev fillor for klæde.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Høyr på far din som avla deg, og vanvyrd ei mor di når ho vert gamall!
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Kjøp sanning og sel henne ikkje, visdom og age og vit.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Storleg fegnast far til den rettferdige, og den som fær ein vis son, skal få gleda av han.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Lat far din og mor di gleda seg, og ho som fødde deg, fegnast.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Son min, gjev meg hjarta ditt, og lat dine augo lika vegarne mine.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
For skjøkja er som djupe gravi og den framande kona som tronge brunnen,
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
ja, ho ligg på lur som ein ransmann, og ho aukar talet på utrue folk.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Kven hev sorg? Kven hev sut? Kven hev dragsmål? Kven hev klagemål? Kven hev sjølvvalde sår? Kven hev dimsynte augo?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Dei som drygjer lenge hjå vinen, dei som kjem og smakar på mjøden.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Sjå ikkje på vinen kor han raudnar, kor vænt han smiler i staupet! lett renn han ned.
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Men sidan han sting som ein slange og høgg som ein orm.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Då skal augo dine sjå rare syner, og hjarta ditt talar tull og tøv.
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Du vert som låg du i havsens djup, eller låg i toppen av mastri.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
«Dei slo meg, men det gjorde’kje vondt, dei banka meg, men eg kjende det ikkje. Når skal eg vakna? Eg vil få tak i endå meir.»
