Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
quando sederis ut comedas cum principe diligenter adtende quae posita sunt ante faciem tuam
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
et statue cultrum in gutture tuo si tamen habes in potestate animam tuam
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
ne desideres de cibis eius in quo est panis mendacii
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
noli laborare ut diteris sed prudentiae tuae pone modum
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
ne erigas oculos tuos ad opes quas habere non potes quia facient sibi pinnas quasi aquilae et avolabunt in caelum
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
ne comedas cum homine invido et ne desideres cibos eius
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
quoniam in similitudinem arioli et coniectoris aestimat quod ignorat comede et bibe dicet tibi et mens eius non est tecum
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
cibos quos comederas evomes et perdes pulchros sermones tuos
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
in auribus insipientium ne loquaris quia despicient doctrinam eloquii tui
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
ne adtingas terminos parvulorum et agrum pupillorum ne introeas
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
propinquus enim eorum Fortis est et ipse iudicabit contra te causam illorum
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
ingrediatur ad doctrinam cor tuum et aures tuae ad verba scientiae
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
noli subtrahere a puero disciplinam si enim percusseris eum virga non morietur
tu virga percuties eum et animam eius de inferno liberabis (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
fili mi si sapiens fuerit animus tuus gaudebit tecum cor meum
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
et exultabunt renes mei cum locuta fuerint rectum labia tua
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
non aemuletur cor tuum peccatores sed in timore Domini esto tota die
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
quia habebis spem in novissimo et praestolatio tua non auferetur
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
audi fili mi et esto sapiens et dirige in via animum tuum
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
noli esse in conviviis potatorum nec in comesationibus eorum qui carnes ad vescendum conferunt
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
quia vacantes potibus et dantes symbola consumentur et vestietur pannis dormitatio
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
audi patrem tuum qui genuit te et ne contemnas cum senuerit mater tua
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
veritatem eme et noli vendere sapientiam et doctrinam et intellegentiam
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
exultat gaudio pater iusti qui sapientem genuit laetabitur in eo
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
gaudeat pater tuus et mater tua et exultet quae genuit te
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
praebe fili mi cor tuum mihi et oculi tui vias meas custodiant
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
fovea enim profunda est meretrix et puteus angustus aliena
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
insidiatur in via quasi latro et quos incautos viderit interficit
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
cui vae cuius patri vae cui rixae cui foveae cui sine causa vulnera cui suffusio oculorum
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
nonne his qui morantur in vino et student calicibus epotandis
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
ne intuearis vinum quando flavescit cum splenduerit in vitro color eius ingreditur blande
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
sed in novissimo mordebit ut coluber et sicut regulus venena diffundet
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
oculi tui videbunt extraneas et cor tuum loquetur perversa
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
et eris sicut dormiens in medio mari et quasi sopitus gubernator amisso clavo
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
et dices verberaverunt me sed non dolui traxerunt me et ego non sensi quando evigilabo et rursum vina repperiam
