Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Quando sederis ut comedas cum principe, diligenter attende quæ apposita sunt ante faciem tuam:
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
et statue cultrum in gutture tuo, si tamen habes in potestate animam tuam,
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
ne desideres de cibis eius, in quo est panis mendacii.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Noli laborare ut diteris: sed prudentiæ tuæ ponde modum.
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Ne erigas oculos tuos ad opes, quas non potes habere: quia facient sibi pennas quasi aquilæ, et volabunt in cælum.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Ne comedas cum homine invido, et ne desideres cibos eius:
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
quoniam in similitudinem arioli, et coniectoris, æstimat quod ignorat. Comede et bibe, dicet tibi: et mens eius non est tecum.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Cibos, quos comederas, evomes: et perdes pulchros sermones tuos.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
In auribus insipientium ne loquaris: qui despicient doctrinam eloquii tui.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Ne attingas parvulorum terminos: et agrum pupillorum ne introeas:
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Propinquus enim illorum fortis est: et ipse iudicabit contra te causam illorum.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Ingrediatur ad doctrinam cor tuum: et aures tuæ ad verba scientiæ.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Noli subtrahere a puero disciplinam: si enim percusseris eum virga, non morietur.
Tu virga percuties eum: et animam eius de inferno liberabis. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Fili mi, si sapiens fuerit animus tuus, gaudebit tecum cor meum:
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
et exultabunt renes mei, cum locuta fuerint rectum labia tua.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Non æmuletur cor tuum peccatores: sed in timore Domini esto tota die:
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
quia habebis spem in novissimo, et præstolatio tua non auferetur.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Audi fili mi, et esto sapiens: et dirige in via animum tuum.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Noli esse in conviviis potatorum, nec in comessationibus eorum, qui carnes ad vescendum conferunt:
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
quia vacantes potibus, et dantes symbola consumentur, et vestietur pannis dormitatio.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Audi patrem tuum, qui genuit te: et ne contemnas cum senuerit mater tua.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Veritatem eme, et noli vendere sapientiam, et doctrinam, et intelligentiam.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Exultat gaudio pater iusti: qui sapientem genuit, lætabitur in eo.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Gaudeat pater tuus, et mater tua, et exultet quæ genuit te.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Præbe fili mi cor tuum mihi: et oculi tui vias meas custodiant.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Fovea enim profunda est meretrix: et puteus angustus, aliena.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Insidiatur in via quasi latro, et quos incautos viderit, interficiet.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Cui væ? cuius patri væ? cui rixæ? cui foveæ? cui sine causa vulnera? cui suffusio oculorum?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Nonne his, qui commorantur in vino, et student calicibus epotandis?
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Ne intuearis vinum quando flavescit, cum splenduerit in vitro color eius: ingreditur blande,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
sed in novissimo mordebit ut coluber, et sicut regulus venena diffundet.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Oculi tui videbunt extraneas, et cor tuum loquetur perversa.
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Et eris sicut dormiens in medio mari, et quasi sopitus gubernator, amisso clavo:
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
et dices: Verberaverunt me, sed non dolui: traxerunt me, et ego non sensi: quando evigilabo, et rursus vina reperiam?
