Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Koskas istus ja syöt jonkun herran kanssa, niin ota visu vaari, kuka edessäs on.
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
Ja pane veitsi kaulaas, jos sinä tahdot henkes pitää.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Älä himoitse hänen herkustansa; sillä se on petollinen leipä.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Älä vaivaa sinuas tullakses rikkaksi, ja lakkaa sinun viisaudesta.
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Älä lennätä silmiäs sen jälkeen, jota et sinä taida saada; sillä se tekee itsellensä siivet niinkuin kotka, ja lentää taivasta päin.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Älä syö leipää kateen kanssa, ja älä himoitse hänen hänen herkkuansa.
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
Sillä niinkuin hän itse sydämessänsä ajattelee, niin se on; hän sanoo sinulle: syö ja juo, ja ei kuitenkaan ole hänen mielensä sinun kanssas.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Sinun palas, jotka syönyt olet, pitää sinun oksentaman, ja sinun ystävälliset puhees pitää hukkaan tuleman.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Älä puhu hullun korvissa; sillä hän katsoo sinun toimellisen puheen ylön.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Älä siirrä takaperin entisiä rajoja, ja älä mene orpoin pellolle.
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Sillä heidän lunastajansa on voimallinen: hän toimittaa heidän asiansa sinua vastaan.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Anna sydämes kuritukseen, ja korvas toimelliseen puheesen.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Älä lakkaa lasta kurittamasta; sillä jos sinä häntä vitsalla lyöt, niin ei hän kuole.
Sinä lyöt häntä vitsalla, vaan sinä vapahdat hänen sielunsa helvetistä. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Poikani, jos sinä viisas olet, niin myös sydämeni iloitsee.
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
Ja minun munaskuuni ovat riemuiset, koska sinun huules puhuvat, mikä oikia on.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Älköön sinun sydämes kiivoitelko syntisiä, vaan olkoon Herran pelvossa joka päivä.
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
Sillä se on sinulle viimein hyväksi, ja ei sinun odottamises puutu.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Kuule, poikani, ja ole viisas, ja johdata sydämes tielle.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Älä ole juomarien ja syömärien seassa.
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Sillä juomarit ja syömärit köyhtyvät, ja unikeko pitää ryysyissä käymän.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Kuule isääs, joka sinun siittänyt on, ja älä katso äitiäs ylön, kuin hän vanhaksi tulee.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Osta totuutta, ja älä sitä myy, niin myös viisautta, oppia ja ymmärrystä.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Vanhurskaan isä suuresti riemuitsee; ja joka viisaan siittänyt on, hän iloitsee hänestä.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Anna isäs ja äitis iloita; ja riemuitkaan se, joka sinun synnyttänyt on.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Anna minulle, poikani, sydämes, ja sinun silmäs pitäköön minun tieni.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Sillä portto on syvä kuoppa, ja vieras vaimo on ahdas kaivo.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Ja hän väijyy niinkuin saalista, ja saattaa monta tottelemattomaksi ihmisten seassa.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Kussa on kipu? kussa murhe? kussa tora? kussa valitus? kenellä haavat ilman syytä? kenellä punaiset silmät?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Siinä, kussa viinan tykönä viivytään, ja tullaan tyhjentämään, mitä sisälle pantu on.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Älä katsele viinaa, vaikka se punoittaa, ja on selkiänä lasissa, ja huokiasti menee alas;
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Vaan viimeiseltä puree se niinkuin käärme, ja pistää niinkuin kyykäärme.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Niin katsovat sinun silmäs muita vaimoja, ja sinun sydämes puhuu toimettomia asioita,
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Ja sinä tulet niinkuin se, joka makaa keskellä merta, ja niinkuin se joka makaa ylhäällä haahden pielen päässä.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
Sinä sanot; he löivät minua, vaan en minä kipua tuntenut; he sysivät minua, ja en minä tiennyt. Kuin minä herään, niin tahdon minä vielä niin tehdä, ja sitä enempi etsiä.
