Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Naar du sidder til Bords hos en Stormand, mærk dig da nøje, hvem du har for dig,
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
og sæt dig en Kniv paa Struben, i Fald du er alt for sulten.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Attraa ikke hans lækre Retter, thi det er svigefuld Kost.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Slid dig ikke op for at vinde dig Rigdom, brug ej din Forstand dertil!
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Skal dit Blik flyve efter den uden at finde den? Visselig gør den sig Vinger som Ørnen, der flyver mod Himlen.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Spis ej den misundeliges Brød, attraa ikke hans lækre Retter;
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
thi han sidder med karrige Tanker; han siger til dig: »Spis og drik!« men hans Hjerte er ikke med dig.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Den Bid, du har spist, maa du udspy, du spilder dine fagre Ord.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Tal ikke for Taabens Ører, thi din kloge Tale agter han ringe.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Flyt ej ældgamle Skel, kom ikke paa faderløses Mark;
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
thi deres Løser er stærk, han fører deres Sag imod dig.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Vend dit Hjerte til Tugt, dit Øre til Kundskabs Ord.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Spar ej Drengen for Tugt; naar du slaar ham med Riset, undgaar han Døden;
du slaar ham vel med Riset, men redder hans Liv fra Dødsriget. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Min Søn, er dit Hjerte viist, saa glæder mit Hjerte sig ogsaa,
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
og mine Nyrer jubler, naar dine Læber taler, hvad ret er!
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Dit Hjerte være ikke skinsygt paa Syndere, men stadig ivrigt i HERRENS Frygt;
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
en Fremtid har du visselig da, dit Haab bliver ikke til intet.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Hør, min Søn, og bliv viis, lad dit Hjerte gaa den lige Vej.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Hør ikke til dem, der svælger i Vin, eller dem, der fraadser i Kød;
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
thi Dranker og Fraadser forarmes, Søvn giver lasede Klæder.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Hør din Fader, som avlede dig, ringeagt ikke din gamle Moder!
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Køb Sandhed og sælg den ikke, Visdom, Tugt og Forstand.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Den retfærdiges Fader jubler; har man avlet en Vismand, glædes man ved ham;
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
din Fader og Moder glæde sig, hun, der fødte dig, juble!
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Giv mig dit Hjerte, min Søn, og lad dine Øjne synes om mine Veje!
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Thi en bundløs Grav er Skøgen, den fremmede Kvinde, en snæver Brønd;
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
ja, som en Stimand ligger hun paa Lur og øger de troløses Tal blandt Mennesker.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Hvem har Ak, og hvem har Ve, hvem har Kiv, og hvem har Klage? Hvem har Saar uden Grund, hvem har sløve Øjne?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
De, som sidder sent over Vinen, som kommer for at smage den stærke Drik.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Se ikke til Vinen, hvor rød den er, hvorledes den perler i Bægeret; den glider saa glat,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
men bider til sidst som en Slange og spyr sin Gift som en Øgle;
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
dine Øjne skuer de sælsomste Ting, og bagvendt taler dit Hjerte;
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
du har det, som laa du midt i Havet, som laa du oppe paa en Mastetop.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
»De slog mig, jeg følte ej Smerte, gav mig Hug, jeg mærked det ikke; naar engang jeg vaagner igen, saa søger jeg atter til Vinen!«
