Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Když sedneš k jídlu se pánem, pilně šetř, co jest před tebou.
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
Jinak vrazil bys nůž do hrdla svého, byl-li bys lakotný.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Nežádej lahůdek jeho, nebo jsou pokrm oklamavatelný.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Neusiluj, abys zbohatl; od opatrnosti své přestaň.
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
K bohatství-liž bys obrátil oči své? Poněvadž v náhle mizí; nebo sobě zdělalo křídla podobná orličím, a zaletuje k nebi.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Nejez chleba člověka závistivého, a nežádej lahůdek jeho.
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
Nebo jak on sobě tebe váží v mysli své, tak ty pokrmu toho. Díť: Jez a pí, ale srdce jeho není s tebou.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Skyvu svou, kterouž jsi snědl, vyvrátíš, a zmaříš slova svá utěšená.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Před bláznem nemluv, nebo pohrdne opatrností řečí tvých.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Nepřenášej mezníku starodávního, a na pole sirotků nevcházej.
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Silnýť jest zajisté ochránce jejich; onť povede při jejich proti tobě.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Zaveď k učení mysl svou, a uši své k řečem umění.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Neodjímej od mladého kázně; nebo umrskáš-li jej metlou, neumřeť.
Ty metlou jej mrskávej, a tak duši jeho z pekla vytrhneš. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Synu můj, bude-li moudré srdce tvé, veseliti se bude srdce mé všelijak ve mně;
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
A plésati budou ledví má, když mluviti budou rtové tvoji pravé věci.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Nechť nezávidí srdce tvé hříšníku, ale raději choď v bázni Hospodinově celý den.
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
Nebo poněvadž jest odplata, naděje tvá nebude podťata.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Slyš ty, synu můj, a buď moudrý, a naprav na cestu srdce své.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Nebývej mezi pijány vína, ani mezi žráči masa.
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Nebo opilec a žráč zchudne, a ospánlivost v hadry obláčí.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Poslouchej otce svého, kterýž tě zplodil, aniž pohrdej matkou svou, když se zstará.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Pravdy nabuď, a neprodávej jí, též moudrosti, umění a rozumnosti.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Náramně bývá potěšen otec spravedlivého, a ten, kdož zplodil moudrého, veselí se z něho.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Nechať se tedy veselí otec tvůj a matka tvá, a ať pléše rodička tvá.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Dej mi, synu můj, srdce své, a oči tvé cest mých ať ostříhají.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Nebo nevěstka jest jáma hluboká, a studnice těsná žena cizí.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Onať také jako loupežník úklady činí, a zoufalce na světě rozmnožuje.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Komu běda? komu ouvech? komu svady? komu křik? komu rány darmo? komu červenost očí?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Těm, kteříž se zdržují na víně; těm, kteříž chodí, aby vyhledali strojené víno.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Nehleď na víno rdící se, že vydává v koflíku záři svou, a přímo vyskakuje.
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Naposledy jako had uštípne, a jako štír ušťkne.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Oči tvé hleděti budou na cizí, a srdce tvé mluviti bude převrácené věci,
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
A budeš jako ten, kterýž spí u prostřed moře, a jako ten, kterýž spí na vrchu sloupu bárky.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
Díš: Zbili mne, a nestonal jsem, tloukli mne, a nečil jsem; když procítím, dám se zase v to.
