Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Когато седнеш да ядеш с началник, Прегледай добре какво има пред тебе
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
Иначе ще туриш нож в гърлото си. Ако те обладава охота,
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Не пожелавай вкусните му ястия, Защото те са примамливи гозби.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Не се старай да придобиеш богатство, Остави се от тая си мисъл.
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Хвърляш ли на него очите си, - то го няма! Защото наистина богатството си прави крила, Както орел ще лети към небето.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Не яж хляба на онзи, който има лошо око, Нито пожелавай вкусните му ястия,
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
Защото, каквито са мислите в душата му - такъв е и той. Каза ти: Яж и пий, Но сърцето му не е с тебе.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Залъка, който си изял, ще избълваш, И ще изгубиш сладките си думи.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Не говори на ушите на безумния, Защото той ще презре разумността на думите ти.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Не премествай стари межди, Нито влизай в нивите на сирачетата,
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Защото Изкупителят им е мощен; Той ще защити делото им против тебе.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Предай сърцето си на поука И ушите си към думи на знание.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Да не ти се свиди да наказваш детето, Защото, ако и да го биеш с пръчка, то няма да умре.
Ти, като го биеш с пръчката, Ще избавиш душата му от ада. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Сине мой, ако бъде сърцето ти мъдро, То и на моето сърце ще е драго.
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
Да! сърцето ми ще се радва, Когато устните ти изговарят правото
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Сърцето ти да не завижда на грешните, Но да пребъдва в страх от Господа цял ден,
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
Защото наистина има бъдеще, И надеждата ти няма да се отсече.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Ти, сине мой, слушай и бъди мъдър, И оправяй сърцето си в пътя,
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Не бъди между винопийци, Между невъздържани месоядци,
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Защото пияницата и чревоугодникът ще осиромашеят, И дремливостта ще облече човек в дрипи.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Слушай баща си, който те е родил, И не презирай майка си, когато остарее.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Купувай истината и не я продавай, Тоже и мъдростта, поуката и разума.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Бащата на праведния ще се радва много, И който ражда мъдро чадо ще има радост от него.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Прочее, нека се веселят твоят баща и твоята майка, И да се възхищава оная, която те е родила.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Сине мой, дай сърцето си на мене, И очите ти нека внимават в моите пътища,
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Защото блудницата е дълбока яма, И чуждата жена е тесен ров.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Да! тя причаква като зла плячка, И умножава числото на неверните между човеците.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Кому горко? кому скръб? кому каране? Кому оплакване? кому удари без причина? Кому подпухнали очи?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
На ония, които се бавят около виното, Които отиват да вкусят подправено вино.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Не гледай виното, че е червено, Че показва цвета си в чашата, Че се поглъща гладко,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Защото после то хапе като змия, И жили като ехидна.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Очите ти ще гледат чужди жени, И сърцето ти ще изригва развратни неща;
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Даже ще бъдеш като един, който би легнал всред море, Или като един, който би лежал на върха на мачта.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
Удариха ме ще речеш, и не ме заболя; Биха ме, и не усетих. Кога ще се събудя за да го търся пак?
