Приповісті 22
1 Ліпше добре ім'я́ за багатство велике, і ліпша милість за срі́бло та золото.
Ун нуме бун есте май де дорит декыт о богэцие маре ши а фи юбит прецуеште май мулт декыт арӂинтул ши аурул.
2 Багатий та вбогий стрічаються, — Господь їх обох створив.
Богатул ши сэракул се ынтылнеск: Домнул й-а фэкут ши пе унул, ши пе алтул.
3 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і кара́ються.
Омул кибзуит веде ненорочиря ши се аскунде, дар чей прошть мерг ынаинте ши сунт педепсиць.
4 Заплата покори і стра́ху Господнього, — це багатство, і слава, й життя.
Рэсплата смеренией, а фричий де Домнул, есте богэция, слава ши вяца.
5 Терни́на й пастки́ на дорозі лукавого, а хто стереже́ свою душу, віді́йде далеко від них.
Спинь ши курсе сунт пе каля омулуй стрикат: чел че-шь пэзеште суфлетул се депэртязэ де еле.
6 Привчай юнака́ до дороги його, і він, як поста́ріється, не усту́питься з неї.
Ынвацэ пе копил каля пе каре требуе с-о урмезе, ши кынд ва ымбэтрыни, ну се ва абате де ла еа.
7 Багатий панує над бідними, а боржни́к — раб позича́льника.
Богатул стэпынеште песте чей сэрачь, ши чел че я ку ымпрумут есте робул челуй че-й дэ ку ымпрумут.
8 Хто сіє кри́вду, той жа́тиме лихо, а бич гніву його покінчи́ться.
Чине сямэнэ нелеӂюире, нелеӂюире ва сечера, ши нуяуа нелеӂюирий луй есте гата.
9 Хто доброго ока, той поблагосло́влений буде, бо дає він убогому з хліба свого́.
Омул милостив ва фи бинекувынтат, пентру кэ дэ сэракулуй дин пыня луй.
10 Глумли́вого вижени, — й вийде з ним сварка, і суперечка та га́ньба припи́няться.
Изгонеште пе батжокоритор ши чарта се ва сфырши, неынцелеӂериле ши окэриле вор ынчета.
11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
Чине юбеште курэция инимий ши аре бунэвоинца пе бузе есте приетен ку ымпэратул.
12 Очі Господа оберігають знання́, а лукаві слова́ Він відкине.
Окий Домнулуй пэзеск пе чел че аре штиинцэ, дар ынфрунтэ кувинтеле челуй стрикат.
13 Лінивий говорить: „На вулиці лев, — серед майда́ну я буду забитий!“
Ленешул зиче: „Афарэ есте ун леу, каре м-ар путя учиде пе улицэ!”
14 Уста коха́нки — яма глибока: на ко́го Господь має гнів, той впадає туди.
Гура курвелор есте о гроапэ адынкэ; пе чине вря сэ-л педепсяскэ Домнул, ачела каде ын еа.
15 До юнако́вого серця глупо́та прив'язана, та різка карта́ння відда́лить від нього її.
Небуния есте липитэ де инима копилулуй, дар нуяуа чертэрий о ва дезлипи де ел.
16 Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.
Чине асупреште пе сэрак ка сэ-шь мэряскэ авуция ва требуи сэ дя ши ел алтуя май богат ши ва дуче липсэ.
17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання́,
Плякэ-ць урекя ши аскултэ кувинтеле ынцелепцилор ши я ынвэцэтура мя ын инимэ!
18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі́ стерегти́, — хай стануть на устах твоїх вони ра́зом!
Кэч есте бине сэ ле пэстрезь ынэунтрул тэу ши сэ-ць фие тоате деодатэ пе бузе.
19 Щоб надія твоя була в Го́споді, я й сьогодні навчаю тебе.
Пентру ка сэ-ць пуй ынкредеря ын Домнул, вряу сэ те ынвэц еу астэзь, да, пе тине.
20 Хіба ж не писав тобі три́чі з порадами та із знання́м,
Н-ам аштернут еу оаре ын скрис пентру тине сфатурь ши куӂетэрь,
21 щоб тобі завідо́мити правду, правдиві слова́, щоб ти істину міг відпові́сти тому, хто тебе запитає.
ка сэ те ынвэц лукрурь темейниче, кувинте адевэрате, ка сэ рэспунзь ку ворбе адевэрате челуй че те тримите?
22 Не грабу́й незамо́жнього, бо він незамо́жній, і не тисни убогого в брамі,
Ну деспуя пе сэрак, пентру кэ есте сэрак, ши ну асупри пе ненорочитул каре стэ ла поартэ!
23 бо Господь за їхню справу суди́тиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
Кэч Домнул ле ва апэра причина лор ши ва деспуя вяца челор че-й деспоае.
24 Не дружись із чоловіком гнівли́вим, і не ходи із люди́ною лютою,
Ну те ымприетени ку омул мыниос ши ну те ынсоци ку омул юте ла мыние,
25 щоб доріг її ти не навчи́вся, і тене́та не взяв для своєї душі.
ка ну кумва сэ те депринзь ку кэрэриле луй ши сэ-ць ажунгэ о курсэ пентру суфлет.
26 Не будь серед тих, хто пору́ку дає́, серед тих, хто пору́чується за борги́:
Ну фи принтре чей че пун кезэший, принтре чей че дау зэлог пентру даторий!
27 коли ти не матимеш чим заплатити, — нащо ві́зьмуть з-під тебе посте́лю твою?
Кэч, дакэ н-ай ку че сэ плэтешть, пентру че ай вои сэ ци се я патул де суб тине?
28 Не пересува́й віково́ї границі, яку встановили батьки́ твої.
Ну мута хотарул чел векь, пе каре л-ау ашезат пэринций тэй!
29 Ти бачив люди́ну, мото́рну в занятті своїм? Вона перед царя́ми спокійно стоятиме, та не всто́їть вона перед про́стими.
Дакэ везь ун ом искусит ын лукрул луй, ачела поате ста лынгэ ымпэраць, ну лынгэ оамений де рынд.
