< Приповісті 22 >

1 Ліпше добре ім'я́ за багатство велике, і ліпша милість за срі́бло та золото.
Hellere godt Navn end megen rigdom, Yndest er bedre end Sølv og Guld
2 Багатий та вбогий стрічаються, — Господь їх обох створив.
Rig og fattig mødes, HERREN har skabt dem begge.
3 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть і кара́ються.
Den kloge ser Faren og søger i Skjul, tankeløse går videre og bøder.
4 Заплата покори і стра́ху Господнього, — це багатство, і слава, й життя.
Lønnen for Ydmyghed og HERRENs Frygt er Rigdom, Ære og Liv.
5 Терни́на й пастки́ на дорозі лукавого, а хто стереже́ свою душу, віді́йде далеко від них.
På den svigefuldes Vej er der Torne og Snarer; vil man vogte sin Sjæl, må man holde sig fra dem.
6 Привчай юнака́ до дороги його, і він, як поста́ріється, не усту́питься з неї.
Væn Drengen til den Vej, han skal følge, da viger han ikke derfra, selv gammel.
7 Багатий панує над бідними, а боржни́к — раб позича́льника.
Over Fattigfolk råder den rige, Låntager bliver Långivers Træl.
8 Хто сіє кри́вду, той жа́тиме лихо, а бич гніву його покінчи́ться.
Hvo Uret sår, vil høste Fortræd, hans Vredes Ris skal slå ham selv.
9 Хто доброго ока, той поблагосло́влений буде, бо дає він убогому з хліба свого́.
Den vennesæle velsignes, thi han deler sit Brød med den ringe.
10 Глумли́вого вижени, — й вийде з ним сварка, і суперечка та га́ньба припи́няться.
Driv Spotteren ud, så går Trætten med, og Hiv og Smæden får Ende.
11 Хто чистість серця кохає, той має хороше на устах, і другом йому буде цар.
HERREN elsker den rene af Hjertet; med Ynde på Læben er man Kongens Ven.
12 Очі Господа оберігають знання́, а лукаві слова́ Він відкине.
HERRENs Øjne agter på Kundskab, men han kuldkaster troløses Ord.
13 Лінивий говорить: „На вулиці лев, — серед майда́ну я буду забитий!“
Den lade siger: "En Løve på Gaden! Jeg kan let blive revet ihjel på Torvet."
14 Уста коха́нки — яма глибока: на ко́го Господь має гнів, той впадає туди.
Fremmed Kvindes Mund er en bundløs Grav, den, HERREN er vred på, falder deri.
15 До юнако́вого серця глупо́та прив'язана, та різка карта́ння відда́лить від нього її.
Dårskab er knyttet til Ynglingens Hjerte, Tugtens Ris skal tjerne den fra ham.
16 Хто тисне убогого, щоб собі́ збагати́тись, і хто багаче́ві дає, — той певно збідніє.
Vold mod den ringe øger hans Eje, Gave til Rigmand gør ham kun fattig. -
17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни до мого знання́,
Bøj Øret og hør de vises Ord, vend Hjertet til og kend deres Liflighed!
18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі́ стерегти́, — хай стануть на устах твоїх вони ра́зом!
Vogter du dem i dit Indre, er de alle rede på Læben.
19 Щоб надія твоя була в Го́споді, я й сьогодні навчаю тебе.
For at din Lid skal stå til HERREN, lærer jeg dig i Dag.
20 Хіба ж не писав тобі три́чі з порадами та із знання́м,
Alt i Går optegned jeg til dig, alt i Forgårs Råd og Kundskab
21 щоб тобі завідо́мити правду, правдиві слова́, щоб ти істину міг відпові́сти тому, хто тебе запитає.
for at lære dig rammende Sandhedsord, at du kan svare sandt, når du spørges.
22 Не грабу́й незамо́жнього, бо він незамо́жній, і не тисни убогого в брамі,
Røv ej fra den ringe, fordi han er ringe, knus ikke den arme i Porten:
23 бо Господь за їхню справу суди́тиметься, і грабіжникам їхнім ограбує Він душу.
thi HERREN fører deres Sag og raner deres Ransmænds Liv.
24 Не дружись із чоловіком гнівли́вим, і не ходи із люди́ною лютою,
Vær ej Ven med den, der let bliver hidsig, omgås ikke vredladen Mand,
25 щоб доріг її ти не навчи́вся, і тене́та не взяв для своєї душі.
at du ikke skal lære hans Stier og hente en Snare for din Sjæl.
26 Не будь серед тих, хто пору́ку дає́, серед тих, хто пору́чується за борги́:
Hør ikke til dem, der giver Håndslag, dem, som borger for Gæld!
27 коли ти не матимеш чим заплатити, — нащо ві́зьмуть з-під тебе посте́лю твою?
Såfremt du ej kan betale, tager man Sengen, du ligger i.
28 Не пересува́й віково́ї границі, яку встановили батьки́ твої.
Flyt ej ældgamle Skel, dem, dine Fædre satte.
29 Ти бачив люди́ну, мото́рну в занятті своїм? Вона перед царя́ми спокійно стоятиме, та не всто́їть вона перед про́стими.
Ser du en Mand, som er snar til sin Gerning, da skal han stedes for Konger, ikke for Folk af ringe Stand.

< Приповісті 22 >