Приповісті 21
1 Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.
Ķēniņa sirds ir Tā Kunga rokā kā ūdens upes, un viņš to loka, kurp gribēdams.
2 Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.
Ikvienam savi ceļi liekās taisni; bet Tas Kungs pārbauda sirdis.
3 Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.
Darīt, kas taisnība un tiesa, Tam Kungam vairāk patīk, nekā upuris.
4 Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
Acu lepnība un sirds greznība, bezdievīga spīdeklis, ir grēks.
5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.
Darbīga cilvēka nodomi ved tik pie vairuma; bet kas pārsteidzīgs, tiek pie trūkuma.
6 Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.
Mantas ar meliem krāt ir zūdošs tvaiks tiem, kas meklē nāvi.
7 Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.
Bezdievīgo varas darbi posta pašus, ka liedzās taisnību darīt.
8 Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.
Līkus ceļus staigā blēdis, bet taisnais ir skaidrs savā darbā.
9 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.
Nama augšā kaktiņā dzīvot ir labāki, nekā namā kopā ar rējēju sievu.
10 Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.
Bezdievīga dvēsele kāro ļaunu; viņa acīs tuvākais neatrod žēlastības.
11 Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.
Per garzobi, tad tas nejēga atjēgs; un pamāci prātīgo, tad viņš atzīs, kas der.
12 До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.
Taisns (Dievs) skatās uz bezdievīgā namu; viņš bezdievīgos gāž nelaimē.
13 Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
Kas ausi aizbāž priekš nabaga kliegšanas, tas arīdzan sauks un netaps paklausīts.
14 Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.
Dāvanas, klusu dotas, klusina bardzību, un dāvanas klēpī bargas dusmas.
15 Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.
Prieks ir taisnam taisnību darīt, bet ļaundarītājiem būs izbailes.
16 Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
Cilvēks, kas nomaldījies no labiem ceļiem, dabūs dusu miroņu draudzē.
17 Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.
Par tukšinieku paliks, kas līksmībā dzīvo, un kas vīnu un eļļu mīļo, tas nepaliks bagāts.
18 Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.
Bezdievīgais priekš taisnā top nodots, un nelietis sirdsskaidrā vietā.
19 Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
Labāk dzīvot tukšā zemē, nekā pie rējējas un dusmīgas sievas.
20 Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.
Gudra dzīvoklī ir mīlīga manta un eļļa; bet ģeķa cilvēks to izšķērdē.
21 Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу.
Kas dzenās pēc taisnības un apžēlošanas, atradīs dzīvību, taisnību un godu.
22 До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує.
Gudrais uzņem varenu ļaužu pilsētu un apgāž stiprumu, uz ko viņi paļaujas.
23 Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.
Kas muti un mēli sargā, tas pasargā savu dvēseli no briesmām.
24 Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством.
Kas pārgalvis un lepns, to pareizi sauc par zaimotāju, un ko viņš dara, ir traka pārgalvība.
25 Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, —
Slinkam gan iegribās, bet tas mirst; jo rokas liedzās strādāt.
26 він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує.
Cauru dienu viņam gribās un gribās; bet taisnais dod un neliedzās.
27 Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься.
Bezdievīgo upuris ir negantība; jo vairāk, kad to upurē ļaunā sirds padomā.
28 Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди.
Melu liecinieks ies bojā; bet vīrs, kas dzirdējis, varēs vienmēr runāt.
29 Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.
Bezdievīgam pierē bezkaunīga drošība; bet taisnais, šis drošs savā ceļā.
30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа.
Nedz gudrība, nedz saprašana, nedz padoms palīdz pret To Kungu.
31 Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
Zirgu gan sakopj uz kaujas dienu; bet no Tā Kunga nāk uzvarēšana.
