Приповісті 21
1 Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.
Sicut divisiones aquarum, ita cor regis in manu Domini: quocumque voluerit, inclinabit illud.
2 Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.
Omnis via viri recta sibi videtur: appendit autem corda Dominus.
3 Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.
Facere misericordiam et iudicium, magis placet Domino quam victimæ.
4 Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.
Exaltatio oculorum est dilatatio cordis: lucerna impiorum peccatum.
5 Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.
Cogitationes robusti semper in abundantia: omnis autem piger semper in egestate est.
6 Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.
Qui congregat thesauros lingua mendacii, vanus et excors est, et impingetur ad laqueos mortis.
7 Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.
Rapinæ impiorum detrahent eos, quia noluerunt facere iudicium.
8 Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.
Perversa via viri, aliena est: qui autem mundus est, rectum opus eius.
9 Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.
Melius est sedere in angulo domatis, quam cum muliere litigiosa, et in domo communi.
10 Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.
Anima impii desiderat malum, non miserebitur proximo suo.
11 Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.
Mulctato pestilente sapientior erit parvulus: et si sectetur sapientem, sumet scientiam.
12 До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.
Excogitat iustus de domo impii, ut detrahat impios a malo.
13 Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.
Qui obturat aurem suam ad clamorem pauperis, et ipse clamabit, et non exaudietur.
14 Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.
Munus absconditum extinguit iras: et donum in sinu indignationem maximam.
15 Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.
Gaudium iusto est facere iudicium: et pavor operantibus iniquitatem.
16 Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.
Vir, qui erraverit a via doctrinæ, in cœtu gigantum commorabitur.
17 Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.
Qui diligit epulas, in egestate erit: qui amat vinum, et pinguia, non ditabitur.
18 Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.
Pro iusto datur impius: et pro rectis iniquus.
19 Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.
Melius est habitare in terra deserta, quam cum muliere rixosa et iracunda.
20 Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.
Thesaurus desiderabilis, et oleum in habitaculo iusti: et imprudens homo dissipabit illud.
21 Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу.
Qui sequitur iustitiam et misericordiam, inveniet vitam, iustitiam, et gloriam.
22 До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує.
Civitatem fortium ascendit sapiens, et destruxit robur fiduciæ eius.
23 Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.
Qui custodit os suum, et linguam suam, custodit ab angustiis animam suam.
24 Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством.
Superbus et arrogans vocatur indoctus, qui in ira operatur superbiam.
25 Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, —
Desideria occidunt pigrum: noluerunt enim quidquam manus eius operari:
26 він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує.
tota die concupiscit et desiderat: qui autem iustus est, tribuet, et non cessabit.
27 Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься.
Hostiæ impiorum abominabiles, quia offeruntur ex scelere.
28 Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди.
Testis mendax peribit: vir obediens loquetur victoriam.
29 Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.
Vir impius procaciter obfirmat vultum suum: qui autem rectus est, corrigit viam suam.
30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа.
Non est sapientia, non est prudentia, non est consilium contra Dominum.
31 Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!
Equus paratur ad diem belli: Dominus autem salutem tribuit.
