Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Vino je zasmehovalec, močna pijača je huda in kdorkoli je s tem zaveden, ni moder.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Kraljev strah je kakor rjovenje leva; kdorkoli ga draži do jeze, greši zoper svojo lastno dušo.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Za človeka je čast, da odneha od prepira, toda vsak bedak se bo vmešaval.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Lenuh ne bo oral zaradi razloga mraza, zatorej bo prosil v času žetve in ničesar ne bo imel.
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Nasvet v človekovem srcu je podoben globoki vodi, toda razumevajoč človek ga bo izvlekel.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Večina ljudi bo vsakemu razglašala svojo lastno dobroto, toda kdo lahko najde zvestega človeka?
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Pravičen človek hodi v svoji neokrnjenosti, njegovi otroci so blagoslovljeni za njim.
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Kralj, ki sedi na sodnem prestolu, s svojimi očmi vse zlo razkropi proč.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Kdo lahko reče: »Svoje srce sem očistil, čist sem pred svojim grehom?«
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Neenake uteži in neenake mere, oboji so Gospodu podobna ogabnost.
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
Celo otrok je spoznan po svojih dejanjih, če so njegova dela čista in če so ta pravilna.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Uho, ki sliši in oko, ki vidi, celo oboje je naredil Gospod.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Ne ljubi spanja, da ne bi prišel v revščino, odpri svoje oči in nasičen boš s kruhom.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
» To je ničvredno, to je ničvredno, « pravi kupec, toda ko je odšel svojo pot, potem se baha.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Je zlato in množica rubinov, toda ustnice spoznanja so dragocen dragulj.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Vzemi obleko tistega, ki je pôrok za tujca in vzemi jamstvo od njega za tujo žensko.
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Kruh prevare je sladek človeku, toda njegova usta bodo potem napolnjena z gramozom.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Vsak namen je utrjen s posvetovanjem in vojskuješ se z dobrim nasvetom.
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Kdor gre naokrog kakor tožljivec, razodeva skrivnosti, zato se ne vmešavaj s tistim, ki laska s svojimi ustnicami.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Kdorkoli preklinja svojega očeta ali svojo mater, bo njegova svetilka ugasnjena v zatemnjeno temo.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Dediščina je lahko v začetku naglo pridobljena, toda njen konec ne bo blagoslovljen.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Ne reci: »Jaz bom poplačal zlo, « temveč čakaj na Gospoda in rešil te bo.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Različne uteži so ogabnost Gospodu in varljiva tehtnica ni dobra.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
Človekovi opravki so od Gospoda, kako lahko potem človek razume svojo lastno pot?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Zanka je človeku, ki požira to, kar je sveto in da po zaobljubah dela poizvedovanje.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Moder kralj razkropi zlobne in nadnje prinaša kolo.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Človeški duh je Gospodova sveča, ki preiskuje vse notranje dele trebuha.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Usmiljenje in resnica ohranjata kralja in njegov prestol drži pokonci usmiljenje.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Slava mladeničev je njihova moč, lepota starcev pa je siva glava.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Modrica od rane očiščuje zlo, tako storijo udarci biča notranjim delom trebuha.
