Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Вино је подсмевач и силовито пиће немирник, и ко год за њим лута неће бити мудар.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Страх је царев као рика младог лава; ко га дражи, греши својој души.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Слава је човеку да се окани свађе; а ко је год безуман, уплеће се.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Ради зиме ленивац не оре; проси о жетви, и ништа не добија.
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Савет је у срцу човечијем дубока вода, али човек разуман црпе га.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Највише људи хвали се својом добротом; али ко ће наћи човека истинитог?
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Праведник једнако ходи у безазлености својој; благо синовима његовим после њега!
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Цар седећи на престолу судском расипа очима својим свако зло.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Ко може рећи: Очистио сам срце своје, чист сам од греха свог?
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Двојак потег и двојака мера, обоје је мрско Господу.
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
По делима својим познаје се и дете хоће ли бити чисто и хоће ли бити право дело његово.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Ухо које чује, и око које види, обоје је Господ начинио.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Не љуби сна, да не осиромашиш; отварај очи своје, и бићеш сит хлеба.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
Не ваља, не ваља, говори ко купује, а кад отиде онда се хвали.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Има злата и много бисера, али су мудре усне најдрагоценији накит.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Узми хаљину ономе који се подјемчи за туђина, узми залог од њега за туђинку.
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Сладак је човеку хлеб од преваре, али му се после напуне уста песка.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Мисли се утврђују саветом; зато разумно ратуј.
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Ко открива тајну, поступа неверно; зато се не мешај с оним који разваљује уста.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Ко псује оца свог или матер своју, његов ће се жижак угасити у црном мраку.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Наследство које се из почетка брзо добија, не бива на послетку благословено.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Не говори: Вратићу зло. Чекај Господа, и сачуваће те.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Мрзак је Господу двојак потег, мерила лажна нису добра.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
Од Господа су кораци човечји, а човек како ће разумети пут његов?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Замка је човеку да прождре светињу, и после завета опет да тражи.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Мудар цар расипа безбожнике и пушта на њих коло.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Видело је Господње душа човечија, истражује све што је у срцу.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Милост и истина чувају цара, и милошћу подупире свој престо.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Слава је младићима сила њихова, а старцима част седа коса.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Модрице од боја и ударци који продиру до срца јесу лек зломе.
