Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Wino [jest] szydercą, mocny trunek – wrzaskliwy, a każdy, kto zostaje zwiedziony przez nie, jest niemądry.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Strach, [który budzi] król, jest jak ryk lwa; kto go rozgniewa, grzeszy przeciwko swojej duszy.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Zaprzestać sporu jest zaszczytem dla człowieka, ale [każdy] głupiec się w niego wdaje.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Leniwy nie orze z powodu zimna; dlatego będzie żebrać we żniwa, ale nic nie [otrzyma].
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Rada w sercu człowieka jest jak głęboka woda, lecz człowiek roztropny zaczerpnie jej.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Większość ludzi przechwala się swoją dobrocią, ale wiernego człowieka któż znajdzie?
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Sprawiedliwy postępuje uczciwie, błogosławione [są] po nim jego dzieci.
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Król siedzący na swoim sędziowskim tronie rozprasza swoimi oczami wszelkie zło.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Któż może powiedzieć: Oczyściłem swoje serce, jestem czysty od swego grzechu?
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Dwojakie odważniki i dwojaka miara – obydwa budzą odrazę w PANU.
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
Nawet dziecko poznaje się po uczynkach, czy jego czyn jest czysty i prawy.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Ucho, które słyszy, i oko, które widzi, oba uczynił PAN.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Nie kochaj spania, byś nie zubożał; otwórz oczy, a nasycisz się chlebem.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
[To] liche, [to] liche, mówi kupujący, ale chwali się, gdy odchodzi.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Istnieje złoto i obfitość pereł, ale wargi rozumne są kosztownym klejnotem.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Zabierz szatę tego, [który ręczył] za obcego, a od tego, [który ręczył] za cudzą kobietę, zabierz zastaw.
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Chleb oszustwa smakuje człowiekowi, ale potem jego usta będą napełnione piaskiem.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Zamysły są utwierdzone dzięki radzie, a wojnę prowadź z rozwagą.
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Plotkarz zdradza tajemnice; dlatego nie zadawaj się z tym, który pochlebia wargami.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Kto złorzeczy swemu ojcu albo matce, tego pochodnia zgaśnie w gęstych ciemnościach.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Dziedzictwo prędko nabyte na początku nie będzie błogosławione na końcu.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Nie mów: Odpłacę złem. Czekaj na PANA, a wybawi cię.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Dwojakie odważniki budzą odrazę w PANU, a fałszywa waga nie jest dobra.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
Od PANA pochodzą drogi człowieka; jakże może człowiek zrozumieć własną drogę?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Sidłem dla człowieka jest pożreć to, co święte, i zastanowić się dopiero po złożeniu ślubów.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Mądry król rozprasza niegodziwych i wywiera na nich zemstę.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Duch człowieka [jest] pochodnią PANA, [która] bada wszystkie skrytości wnętrza.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Miłosierdzie i prawda strzegą króla, a jego tron oparty jest na miłosierdziu.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Chlubą młodzieńców jest ich siła, a ozdobą starców – sędziwość.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Siność ran oczyszcza zło, a razy – głębię wnętrza.
