Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
Wino czyni pośmiewcę, a napój mocny zwajcę; przetoż każdy, co się w nim kocha, nie bywa mądrym.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Strach królewski jest jako, ryk lwięcia; kto go rozgniewa, grzeszy przeciwko duszy swojej.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Uczciwa rzecz każdemu, poprzestać zwady; ale głupim jest, co się w nią wdaje.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Dla zimna leniwy nie orze; przetoż żebrać będzie we żniwa, ale nic nie otrzyma.
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Rada w sercu męża jest jako woda głęboka: jednak mąż rozumny naczerpnie jej.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Większa część ludzi przechwala się uczynnością swoją; ale w samej rzeczy, któż takiego znajdzie?
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Sprawiedliwy chodzi w uprzejmości swojej; błogosławieni synowie jego po nim.
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Król siedząc na stolicy sądowej rozgania oczyma swemi wszystko złe.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Któż rzecze: Oczyściłem serce moje? czystym jest od grzechu mego?
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
Dwojaki gwicht i dwojaka miara, to oboje obrzydliwością jest Panu.
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
Po zabawach swych poznane bywa i dziecię, jeźli czysty i prawy uczynek jego.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Ucho, które słyszy, i oko, które widzi, Pan to oboje uczynił.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Nie kochaj się w spaniu, byś snać nie zubożał, otwórz oczy swoje, a nasycisz się chlebem.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
Złe to, złe to, mówi ten, co kupuje, a odszedłszy, ali się chlubi.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Wargi umiejętne są jako złoto i obfitość pereł, i kosztowne klejnoty.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Weźmij szatę tego, któryć ręczył za obcego; a od tego, który ręczył za cudzoziemkę, weźmij zastaw jego.
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Smaczny jest drugiemu chleb kłamstwa; ale potem piaskiem napełnione będą usta jego.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Myśli radami utwierdzaj, a wojnę prowadź opatrznie.
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Kto objawia tajemnicę, zdradliwie się obchodzi; przetoż z tymy, którzy pochlebiają wargami swemi, nie miej towarzystwa.
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Kto złorzeczy ojcu swemu albo matce swojej, zgaśnie pochodnia jego w gęstych ciemnościach.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Dziedzictwu prędko z początku nabytemu naostatek błogosławić nie będą.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Nie mów: Oddam złem. Oczekuj na Pana, a wybawi cię.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
Obrzydliwością Panu dwojaki gwicht, a szale fałszywe nie podobają mu się.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
Od Pana bywają sprawowane drogi męża; ale człowiek jakoż zrozumie drogę jego?
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Pożreć rzecz poświęconą, jest człowiekowi sidłem; a poślubiwszy co, tego zaś szukać, jakoby tego ujść.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Król mądry rozprasza niezbożnych, i przywodzi na nich pomstę.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Dusza ludzka jest pochodnią Pańską, która doświadcza wszystkich skrytości wnętrznych.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Miłosierdzie i prawda króla strzegą, a stolica jego miłosierdziem wsparta bywa.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Ozdoba młodzieńców jest siła ich, a sędziwość poczciwością starców.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Złemu są lekarstwem siności ran, i razy przenikające do wnętrzności żywota jego.
