Приповісті 20
1 Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
En Spotter er Vinen, stærk Drik slaar sig løs, og ingen, som raver deraf, er viis.
2 Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
Som Løvebrøl er Rædslen, en Konge vækker, at vække hans Vrede er at vove sit Liv.
3 Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
Mands Ære er det at undgaa Trætte, men alle Taaber vil Strid.
4 Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
Om Efteraaret pløjer den lade ikke, han søger i Høst, men finder intet.
5 Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
Raad i Mands Hjerte er dybe Vande, men Mand med Indsigt drager det op.
6 Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
Mangen kaldes en velvillig Mand, men hvem kan finde en trofast Mand?
7 У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
Retfærdig er den, som lydefrit vandrer, hans Sønner faar Lykke efter ham.
8 Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
Kongen, der sidder i Dommersædet, sigter alt ondt med sit Blik.
9 Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
Hvo kan sige: »Jeg rensed mit Hjerte, og jeg er ren for Synd!«
10 Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
To Slags Vægt og to Slags Maal, begge Dele er HERREN en Gru.
11 Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
Selv Drengen kendes paa det, han gør, om han er ren og ret hans Færd.
12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
Øret, der hører, og Øjet, der ser, HERREN skabte dem begge.
13 Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
Elsk ikke Søvn, at du ej bliver fattig, luk Øjnene op og bliv mæt.
14 „Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
Køberen siger: »Usselt, usselt!« men skryder af Handelen, naar han gaar bort.
15 Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
Har man end Guld og Perler i Mængde, kosteligst Smykke er Kundskabslæber.
16 Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
Tag hans Klæder, han borged for en anden, pant ham for fremmedes Skyld!
17 Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
Sødt smager Løgnens Brød, bagefter fyldes Munden med Grus.
18 Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
Planer, der lægges ved Raadslagning, lykkes; før Krig efter modent Overlæg!
19 Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
Bagtaleren røber, hvad ham er betroet, hav ej med en aabenmundet at gøre!
20 Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
Den, der bander Fader og Moder, i Bælgmørke gaar hans Lampe ud.
21 Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
Først haster man efter en Arv, men til sidst velsignes den ikke.
22 Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
Sig ikke: »Ondt vil jeg gengælde!« Bi paa HERREN, saa hjælper han dig.
23 Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
To Slags Lodder er HERREN en Gru, det er ikke godt, at Vægten er falsk.
24 Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
Fra HERREN er Mands Fjed, hvor kan et Menneske fatte sin Skæbne!
25 Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
Det er farligt at sige tankeløst: »Helligt!« og først efter Løftet tænke sig om.
26 Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
Viis Konge sigter de gudløse, lader Tærskehjul gaa over dem.
27 Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
Menneskets Aand er en HERRENS Lampe, den ransager alle hans Indres Kamre.
28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
Godhed og Troskab vogter Kongen, han støtter sin Trone ved Retfærd.
29 Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
Unges Stolthed er deres Styrke, gamles Smykke er graanet Haar.
30 Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
Blodige Strimer renser den onde og Hug hans Indres Kamre.
