Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Сыне, аще приим глагол моея заповеди, скрыеши в себе,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
послушает премудрости твое ухо, и приложиши сердце твое к разуму: приложиши же е в наказание сыну твоему.
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
Аще бо премудрость призовеши и разуму даси глас твой, чувство же взыщеши великим гласом,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
и аще взыщеши ея яко сребра, и якоже сокровища испытаеши ю:
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
тогда уразумееши страх Господень и познание Божие обрящеши:
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
яко Господь дает премудрость, и от лица Его познание и разум:
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
и сокровищствует исправляющым спасение, защищает же шествие их,
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
еже сохранити пути оправданий, и путь благоговеинствующих Его сохранит.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Тогда уразумееши правду и суд и исправиши вся стези благия.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Аще бо приидет премудрость в твою мысль, чувство же твоей души добро быти возмнится.
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
Совет добр сохранит тя, помышление же преподобное соблюдет тя,
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
да избавит тя от пути злаго и от мужа, глаголюща ничтоже верно.
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
О, оставившии пути правыя, еже ходити в путех тмы!
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
О, веселящиися о злых и радующиися о развращении злем!
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
Ихже стези стропотны, и крива течения их, еже далече тя сотворити от пути права,
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
и чужда от праведнаго разума. Сыне, да тя не постигнет совет злый,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
оставляяй учение юности, и завета Божественнаго забывый:
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
постави бо при смерти дом свой и при аде с земными деяния своя. (questioned)
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
Вси ходящии по нему не возвратятся, ниже постигнут стезь правых: ни бо достигнут лет жизни.
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
Аще бо быша ходили в стези благия, обрели убо быша стези правы гладки: блази будут жителие на земли, незлобивии же останут на ней:
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
яко правии вселятся на земли, и преподобнии останут на ней.
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
Путие нечестивых от земли погибнут, пребеззаконнии же изринутся от нея.
