Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Сине мој, ако примиш речи моје, и заповести моје сахраниш код себе,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
Да пази ухо твоје на мудрост, и пригнеш срце своје к разуму,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
Ако призовеш мудрост, и к разуму подигнеш глас свој,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
Ако га устражиш као сребро, и као сакривено благо ако добро устражиш;
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
Тада ћеш разумети страх Господњи, и познање Божије наћи ћеш.
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
Јер Господ даје мудрост, из Његових уста долази знање и разум.
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
Чува правима шта доиста јесте, штит је онима који ходе у безазлености,
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
Да би се држали стаза правих, а Он чува пут светаца својих.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Тада ћеш разумети правду и суд и шта је право, и сваки добри пут.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Кад дође мудрост у срце твоје, и знање омили души твојој,
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
Помњивост ће пазити на те, разум ће те чувати,
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
Избављајући те од зла пута, од људи који говоре опаке ствари,
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
Који остављају праве путе да иду путевима мрачним,
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
Који се радују зло чинећи, и играју у злим опачинама;
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
Којих су путеви криви, и сами су опаки на стазама својим;
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
Избављајући те од жене туђе, од туђинке, која ласка својим речима,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
Која оставља вођу младости своје, и заборавља завет Бога свог.
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
Јер к смрти води дом њен, и к мртвима стазе њене.
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
Ко год уђе к њој не враћа се, нити излази на пут животни.
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
Зато ходи путем добрих, и држи се стаза праведничких.
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
Јер ће праведници наставати на земљи, и безазлени ће остати на њој.
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
А безбожни ће се истребити са земље, и безаконици ће се ишчупати из ње.
