Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Фиуле, дакэ вей прими кувинтеле меле, дакэ вей пэстра ку тине ынвэцэтуриле меле,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
дакэ вей луа аминте ла ынцелепчуне ши дакэ-ць вей плека инима ла причепере,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
дакэ вей чере ынцелепчуне ши дакэ те вей руга пентру причепере,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
дакэ о вей кэута ка арӂинтул ши вей умбла дупэ еа ка дупэ о комоарэ,
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
атунч вей ынцелеӂе фрика де Домнул ши вей гэси куноштинца луй Думнезеу.
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
Кэч Домнул дэ ынцелепчуне; дин гура Луй есе куноштинцэ ши причепере.
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
Ел дэ избындэ челор фэрэ приханэ, дэ ун скут челор че умблэ ын невиновэцие.
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
Окротеште кэрэриле неприхэнирий ши пэзеште каля крединчошилор Луй.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Атунч вей ынцелеӂе дрептатя, жудеката, непэртиниря, тоате кэиле каре дук ла бине.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Кэч ынцелепчуня ва вени ын инима та ши куноштинца ва фи десфэтаря суфлетулуй тэу;
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
кибзуинца ва вегя асупра та, причеперя те ва пэзи,
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
ка сэ те скапе де каля чя ря, де омул каре цине кувынтэрь стрикате,
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
де чей че пэрэсеск кэрэриле адевэрате, ка сэ умбле пе друмурь ынтунекоасе,
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
каре се букурэ сэ факэ рэул ши ышь пун плэчеря ын рэутате,
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
каре умблэ пе кэрэрь стрымбе ши апукэ пе друмурь сучите;
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
ка сэ те скапе ши де неваста алтуя, де стрэина каре ынтребуинцязэ ворбе адеменитоаре,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
каре пэрэсеште пе бэрбатул тинереций ей ши уйтэ легэмынтул Думнезеулуй ей.
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
Кэч каса ей кобоарэ ла моарте ши друмул ей дуче ла чей морць:
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
ничунул каре се дуче ла еа ну се май ынтоарче ши ну май гэсеште кэрэриле веций.
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
Де ачея, ту сэ умбли пе каля оаменилор де бине ши сэ ций кэрэриле челор неприхэниць!
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
Кэч оамений фэрэ приханэ вор локуи цара ши оамений неынтинаць вор рэмыне ын еа,
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
дар чей рэй вор фи нимичиць дин царэ ши чей некрединчошь вор фи смулшь дин еа.
