Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Yaa ilma ko, yoo ati dubbii koo fudhattee ajaja koos of keessatti kuufatte,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
yoo ati gurra kee ogummaatti garagalfattee yaada kee hubannaatti deebifatte,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
yoo ati jabaattee qalbeeffannaa barbaaddee hubannaa argachuuf jettee iyyitee kadhatte,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
yoo ati akkuma meetiitti isa barbaaddattee akkuma qabeenya dhokfameetti isa barbaadde,
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
ati Waaqayyoon sodaachuu ni hubatta; Waaqa beekuus ni argatta.
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
Waaqayyo ogummaa namaa kennaatii; afaan isaa keessaa illee beekumsaa fi hubannaatu baʼa.
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
Inni qajeeltotaaf ogummaa dhugaa kuusa; warra adeemsi isaanii mudaa hin qabneef gaachana;
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
inni daandii tolootaa ni eega; karaa qulqulloota isaa illee ni tiksa.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Ergasii ati qajeelummaa fi murtii qajeelaa, nama wal qixxeessuu, karaa qajeelaa hundas ni hubatta.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Ogummaan garaa kee seena; beekumsis lubbuu kee gammachiisa.
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
Qalbeeffannaan si eega; hubannaanis si tiksa.
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
Ogummaan karaa hamootaa irraa, namoota daba dubbatan jalaas si baraara;
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
warra karaa dukkanaa irra deemuudhaaf jedhanii daandii qajeelaa dhiisan,
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
warra waan hamaa hojjechuutti gammadan, warra jalʼina hojjechuun itti tolu,
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
warra daandiin isaanii jalʼate, warra karaan isaanii dabe jalaa si baraara.
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
Ogummaatu dubartii ganda labee, niitii dubbiidhaan sossobdee ofitti nama harkiftu jalaa si baraara;
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
niitii dhirsa ishee kan jalqabaa dhiiftee kakuu fuula Waaqaa duratti galte sana dagatte jalaa si baraara.
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
Manni ishee gara duʼaatti, karaan ishee immoo gara hafuurota warra duʼaniitti nama geessaatii.
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
Namni gara ishee dhaqu tokko iyyuu hin deebiʼu yookaan karaa jireenyaa hin argatu.
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
Kanaafuu ati karaa namoota gaggaarii irra ni deemta; daandii qajeeltotaa irraas hin jalʼattu.
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
Toloonni biyyattii keessa ni jiraatuutii; warri mudaa hin qabnes achi keessa jiraatu;
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
hamoonni garuu biyyattii keessaa ni balleeffamu; warri hin amanamnes ishee keessaa buqqifamu.
