Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Fili mi, si susceperis sermones meos, et mandata mea absconderis penes te,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
ut audiat sapientiam auris tua: inclina cor tuum ad cognoscendam prudentiam.
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
Si enim sapientiam invocaveris, et inclinaveris cor tuum prudentiae:
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
si quaesieris eam quasi pecuniam, et sicut thesauros effoderis illam:
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
tunc intelliges timorem Domini, et scientiam Dei invenies:
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
quia Dominus dat sapientiam: et ex ore eius prudentia, et scientia.
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
Custodiet rectorum salutem, et proteget gradientes simpliciter,
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
servans semitas iustitiae, et vias sanctorum custodiens.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Tunc intelliges iustitiam, et iudicium, et aequitatem, et omnem semitam bonam.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Si intraverit sapientia cor tuum, et scientia animae tuae placuerit:
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
consilium custodiet te, et prudentia servabit te,
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
ut eruaris a via mala, et ab homine, qui perversa loquitur:
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
qui relinquunt iter rectum, et ambulant per vias tenebrosas:
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
qui laetantur cum malefecerint, et exultant in rebus pessimis:
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
quorum viae perversae sunt, et infames gressus eorum.
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
Ut eruaris a muliere aliena, et ab extranea, quae mollit sermones suos,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
et relinquit ducem pubertatis suae,
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
et pacti Dei sui oblita est. inclinata est enim ad mortem domus eius, et ad inferos semitae ipsius. (questioned)
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
omnes, qui ingrediuntur ad eam, non revertentur, nec apprehendent semitas vitae.
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
Ut ambules in via bona: et calles iustorum custodias.
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
Qui enim recti sunt, habitabunt in terra, et simplices permanebunt in ea.
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
Impii vero de terra perdentur: et qui inique agunt, auferentur ex ea.
