Приповісті 2

1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,

בני אם תקח אמרי ומצותי תצפן אתך׃

2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,

להקשיב לחכמה אזנך תטה לבך לתבונה׃

3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,

כי אם לבינה תקרא לתבונה תתן קולך׃

4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —

אם תבקשנה ככסף וכמטמונים תחפשנה׃

5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —

אז תבין יראת יהוה ודעת אלהים תמצא׃

6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!

כי יהוה יתן חכמה מפיו דעת ותבונה׃

7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

וצפן לישרים תושיה מגן להלכי תם׃

8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!

לנצר ארחות משפט ודרך חסידו ישמר׃

9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,

אז תבין צדק ומשפט ומישרים כל מעגל טוב׃

10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!

כי תבוא חכמה בלבך ודעת לנפשך ינעם׃

11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,

מזמה תשמר עליך תבונה תנצרכה׃

12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,

להצילך מדרך רע מאיש מדבר תהפכות׃

13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,

העזבים ארחות ישר ללכת בדרכי חשך׃

14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,

השמחים לעשות רע יגילו בתהפכות רע׃

15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —

אשר ארחתיהם עקשים ונלוזים במעגלותם׃

16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,

להצילך מאשה זרה מנכריה אמריה החליקה׃

17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —

העזבת אלוף נעוריה ואת ברית אלהיה שכחה׃

18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,

כי שחה אל מות ביתה ואל רפאים מעגלתיה׃

19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —

כל באיה לא ישובון ולא ישיגו ארחות חיים׃

20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!

למען תלך בדרך טובים וארחות צדיקים תשמר׃

21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,

כי ישרים ישכנו ארץ ותמימים יותרו בה׃

22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!

ורשעים מארץ יכרתו ובוגדים יסחו ממנה׃