Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
υἱέ ἐὰν δεξάμενος ῥῆσιν ἐμῆς ἐντολῆς κρύψῃς παρὰ σεαυτῷ
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
ὑπακούσεται σοφίας τὸ οὖς σου καὶ παραβαλεῖς καρδίαν σου εἰς σύνεσιν παραβαλεῖς δὲ αὐτὴν ἐπὶ νουθέτησιν τῷ υἱῷ σου
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
ἐὰν γὰρ τὴν σοφίαν ἐπικαλέσῃ καὶ τῇ συνέσει δῷς φωνήν σου τὴν δὲ αἴσθησιν ζητήσῃς μεγάλῃ τῇ φωνῇ
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
καὶ ἐὰν ζητήσῃς αὐτὴν ὡς ἀργύριον καὶ ὡς θησαυροὺς ἐξερευνήσῃς αὐτήν
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
τότε συνήσεις φόβον κυρίου καὶ ἐπίγνωσιν θεοῦ εὑρήσεις
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
ὅτι κύριος δίδωσιν σοφίαν καὶ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ γνῶσις καὶ σύνεσις
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
καὶ θησαυρίζει τοῖς κατορθοῦσι σωτηρίαν ὑπερασπιεῖ τὴν πορείαν αὐτῶν
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
τοῦ φυλάξαι ὁδοὺς δικαιωμάτων καὶ ὁδὸν εὐλαβουμένων αὐτὸν διαφυλάξει
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
τότε συνήσεις δικαιοσύνην καὶ κρίμα καὶ κατορθώσεις πάντας ἄξονας ἀγαθούς
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
ἐὰν γὰρ ἔλθῃ ἡ σοφία εἰς σὴν διάνοιαν ἡ δὲ αἴσθησις τῇ σῇ ψυχῇ καλὴ εἶναι δόξῃ
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
βουλὴ καλὴ φυλάξει σε ἔννοια δὲ ὁσία τηρήσει σε
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
ἵνα ῥύσηταί σε ἀπὸ ὁδοῦ κακῆς καὶ ἀπὸ ἀνδρὸς λαλοῦντος μηδὲν πιστόν
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
ὦ οἱ ἐγκαταλείποντες ὁδοὺς εὐθείας τοῦ πορεύεσθαι ἐν ὁδοῖς σκότους
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
οἱ εὐφραινόμενοι ἐπὶ κακοῖς καὶ χαίροντες ἐπὶ διαστροφῇ κακῇ
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
ὧν αἱ τρίβοι σκολιαὶ καὶ καμπύλαι αἱ τροχιαὶ αὐτῶν
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
τοῦ μακράν σε ποιῆσαι ἀπὸ ὁδοῦ εὐθείας καὶ ἀλλότριον τῆς δικαίας γνώμης
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
υἱέ μή σε καταλάβῃ κακὴ βουλὴ ἡ ἀπολείπουσα διδασκαλίαν νεότητος καὶ διαθήκην θείαν ἐπιλελησμένη
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
ἔθετο γὰρ παρὰ τῷ θανάτῳ τὸν οἶκον αὐτῆς καὶ παρὰ τῷ ᾅδῃ μετὰ τῶν γηγενῶν τοὺς ἄξονας αὐτῆς
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
πάντες οἱ πορευόμενοι ἐν αὐτῇ οὐκ ἀναστρέψουσιν οὐδὲ μὴ καταλάβωσιν τρίβους εὐθείας οὐ γὰρ καταλαμβάνονται ὑπὸ ἐνιαυτῶν ζωῆς
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
εἰ γὰρ ἐπορεύοντο τρίβους ἀγαθάς εὕροσαν ἂν τρίβους δικαιοσύνης λείους
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
χρηστοὶ ἔσονται οἰκήτορες γῆς ἄκακοι δὲ ὑπολειφθήσονται ἐν αὐτῇ ὅτι εὐθεῖς κατασκηνώσουσι γῆν καὶ ὅσιοι ὑπολειφθήσονται ἐν αὐτῇ
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
ὁδοὶ ἀσεβῶν ἐκ γῆς ὀλοῦνται οἱ δὲ παράνομοι ἐξωσθήσονται ἀπ’ αὐτῆς
