Приповісті 2
1 Сину мій, якщо при́ймеш слова мої ти, а нака́зи мої при собі заховаєш,
Min Søn, naar du tager imod mine Ord og gemmer mine Paalæg hos dig,
2 щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихи́лиш до розуму,
idet du laaner Visdom Øre og bøjer dit Hjerte til Indsigt,
3 якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,
ja, kalder du paa Forstanden og løfter din Røst efter Indsigt,
4 якщо бу́деш шукати його, немов срі́бла, і бу́деш його ти пошу́кувати, як тих схо́ваних ска́рбів, —
søger du den som Sølv og leder den op som Skatte,
5 тоді зрозумієш страх Господній, і зна́йдеш ти Богопізна́ння, —
da nemmer du HERRENS Frygt og vinder dig Kundskab om Gud.
6 бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання́ й розум!
Thi HERREN, han giver Visdom, fra hans Mund kommer Kundskab og Indsigt.
7 Він спасі́ння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,
Til retsindige gemmer han Lykke, han er Skjold for alle med lydefri Vandel,
8 щоб справедливих стежо́к стерегти́, і береже́ Він дорогу Своїх богобі́йних!
idet han værner Rettens Stier og vogter sine frommes Vej.
9 Тоді ти збагне́ш справедливість та право, і простоту́, всіляку доро́гу добра,
Da nemmer du Retfærd, Ret og Retsind, hvert et Spor, som er godt.
10 бо мудрість уві́йде до серця твого́, і буде приємне знання́ для твоєї душі!
Thi Visdom kommer i dit Hjerte, og Kundskab er liflig for din Sjæl;
11 розва́жність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегти́ме,
Kløgt skal vaage over dig, Indsigt være din Vogter —
12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від люди́ни, що каже лукаве,
idet den frier dig fra den ondes Vej, fra Folk, hvis Ord kun er vrange,
13 від тих, хто стежки́ простоти́ покидає, щоб ходити доро́гами те́мряви,
som gaar fra de lige Stier for at vandre paa Mørkets Veje.
14 що ті́шаться, роблячи зло, що радіють круті́йствами злого,
som glæder sig ved at gøre ondt og jubler over vrangt og ondt,
15 що стежки́ їхні круті, і відхо́дять своїми путя́ми, —
de, som gaar krogede Stier og følger bugtede Spor —
16 щоб тебе врятува́ти від блудни́ці, від чужи́нки, що мо́вить м'яке́нькі слова́,
idet den frier dig fra Andenmands Hustru, fra fremmed Kvinde med sleske Ord,
17 що покинула друга юна́цтва свого́, а про заповіт свого Бога забула, —
der sviger sin Ungdoms Ven og glemmer sin Guds Pagt;
18 вона бо із домом своїм западе́ться у смерть, а стежки́ її — до померлих,
thi en Grav til Døden er hendes Hus, til Skyggerne fører hendes Spor;
19 ніхто́, хто входить до неї, не ве́рнеться, і сте́жки життя не дося́гне, —
tilbage vender ingen, som gaar ind til hende, de naar ej Livets Stier —
20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки́ справедливих беріг!
at du maa vandre de godes Vej og holde dig til de retfærdiges Stier;
21 Бо заме́шкають праведні землю, і невинні зоста́нуться в ній,
thi retsindige skal bo i Landet, lydefri levnes deri,
22 а безбожні з землі будуть ви́гублені, і повирива́ються з неї невірні!
men gudløse ryddes af Landet, troløse rykkes derfra.
