Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Lepszy jest ubogi, który postępuje uczciwie, niż człowiek o przewrotnych wargach, który jest głupcem.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Nie jest też dobrze, by dusza nie miała wiedzy, a kto jest prędkich nóg, grzeszy.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Głupota człowieka wypacza jego drogę, a jego serce zapala się gniewem przeciwko PANU.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Bogactwo przyciąga wielu przyjaciół, ale ubogi zostaje odłączony od przyjaciela.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Fałszywy świadek nie uniknie kary, a [kto] mówi kłamstwa, nie ujdzie.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Wielu uprasza o przychylność dostojnika i każdy jest przyjacielem człowieka hojnego.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Wszyscy bracia ubogiego nienawidzą go, tym bardziej oddalają się od niego [jego] przyjaciele; ściga ich słowami, ale ich nie ma.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Kto zdobywa rozum, miłuje swoją duszę, a [kto] strzeże roztropności, znajdzie dobro.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Fałszywy świadek nie uniknie kary, a kto mówi kłamstwa, zginie.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Głupiemu nie przystoi życie w rozkoszach, tym mniej słudze panować nad książętami.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Roztropność człowieka powściąga jego gniew, a jego chwałą [jest] darować wykroczenie.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Gniew króla jest jak ryk lwa, a jego przychylność jak rosa na trawie.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Głupi syn jest utrapieniem dla swego ojca, a kłótliwa żona jest jak nieustanne kapanie z dachu.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Dom i bogactwo [są] dziedzictwem po ojcach, ale roztropna żona jest od PANA.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Lenistwo pogrąża w twardym śnie, a leniwa dusza będzie cierpieć głód.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Kto przestrzega przykazania, zachowuje swoją duszę, [ale] kto gardzi swymi drogami, zginie.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Kto lituje się nad ubogim, pożycza PANU, a on mu odpłaci za jego dobrodziejstwo.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Karz swego syna, dopóki jest nadzieja, i niech twoja dusza mu nie pobłaża z powodu jego płaczu.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
[Człowiek] wielkiego gniewu poniesie karę, a jeśli [go] uwolnisz, znowu będziesz musiał [to zrobić].
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Posłuchaj rady i przyjmij pouczenie, abyś był mądry u kresu swych dni.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Wiele jest zamysłów w sercu człowieka, ale rada PANA się ostoi.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Pragnienie człowieka to jego dobroczynność i lepszy jest ubogi niż kłamca.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
Bojaźń PANA [prowadzi] do życia, a kto ją ma, spocznie syty i nie nawiedzi go zło.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Leniwy kryje swą rękę pod pachę i do ust jej nie podnosi.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Uderz szydercę, a prosty będzie roztropniejszy; strofuj rozumnego, a pojmie wiedzę.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Kto trwoni [dobra] ojca i wypędza matkę, ten jest synem, który przynosi wstyd i hańbę.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Synu mój, przestań słuchać pouczeń, które cię odwodzą od słów rozumnych.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Nikczemny świadek naśmiewa się z sądu, a usta niegodziwych pożerają nieprawość.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Sądy są przygotowane dla szyderców, a razy na grzbiet głupców.
