Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
melior est pauper qui ambulat in simplicitate sua quam torquens labia insipiens
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
ubi non est scientia animae non est bonum et qui festinus est pedibus offendit
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
stultitia hominis subplantat gressus eius et contra Deum fervet animo suo
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
divitiae addunt amicos plurimos a paupere autem et hii quos habuit separantur
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
testis falsus non erit inpunitus et qui mendacia loquitur non effugiet
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
multi colunt personam potentis et amici sunt dona tribuenti
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
fratres hominis pauperis oderunt eum insuper et amici procul recesserunt ab eo qui tantum verba sectatur nihil habebit
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
qui autem possessor est mentis diligit animam suam et custos prudentiae inveniet bona
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
testis falsus non erit inpunitus et qui loquitur mendacia peribit
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
non decent stultum deliciae nec servum dominari principibus
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
doctrina viri per patientiam noscitur et gloria eius est iniqua praetergredi
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
sicut fremitus leonis ita et regis ira et sicut ros super herbam ita hilaritas eius
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
dolor patris filius stultus et tecta iugiter perstillantia litigiosa mulier
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
domus et divitiae dantur a patribus a Domino autem proprie uxor prudens
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
pigredo inmittit soporem et anima dissoluta esuriet
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
qui custodit mandatum custodit animam suam qui autem neglegit vias suas mortificabitur
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
feneratur Domino qui miseretur pauperis et vicissitudinem suam reddet ei
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
erudi filium tuum ne desperes ad interfectionem autem eius ne ponas animam tuam
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
qui inpatiens est sustinebit damnum et cum rapuerit aliud adponet
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
audi consilium et suscipe disciplinam ut sis sapiens in novissimis tuis
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
multae cogitationes in corde viri voluntas autem Domini permanebit
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
homo indigens misericors est et melior pauper quam vir mendax
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
timor Domini ad vitam et in plenitudine commorabitur absque visitatione pessimi
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
abscondit piger manum suam sub ascella nec ad os suum adplicat eam
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
pestilente flagellato stultus sapientior erit sin autem corripueris sapientem intelleget disciplinam
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
qui adfligit patrem et fugat matrem ignominiosus est et infelix
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
non cesses fili audire doctrinam nec ignores sermones scientiae
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
testis iniquus deridet iudicium et os impiorum devorat iniquitatem
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
parata sunt derisoribus iudicia et mallei percutientes stultorum corporibus
