Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
ただしく歩むまづしき者は くちびるの悖れる愚なる者に愈る
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
心に思慮なければ善らず 足にて急ぐものは道にまよふ
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
人はおのれの痴によりて道につまづき 反て心にヱホバを怨む
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
資財はおほくの友をあつむ されど貧者はその友に疎まる
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
虚偽の證人は罰をまぬかれず 謊言をはくものは避るることをえず
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
君に媚る者はおほし 凡そ人は贈物を與ふる者の友となるなり
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
貧者はその兄弟すらも皆これをにくむ 況てその友これに遠ざからざらんや 言をはなちてこれを呼とも去てかへらざるなり
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
智慧を得る者はおのれの霊魂を愛す 聡明をたもつ者は善福を得ん
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
虚偽の證人は罰をまぬかれず 謊言をはく者はほろぶべし
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
愚なる者の驕奢に居るは適当からず 況て僕にして上に在る者を治むることをや
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
聡明は人に怒をしのばしむ 過失を宥すは人の榮誉なり
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
王の怒は獅の吼るが如く その恩典は草の上におく露のごとし
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
愚なる子はその父の災禍なり 妻の相争そふは雨漏のたえぬにひとし
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
家と資財とは先組より承嗣ぐもの 賢き妻はヱホバより賜ふものなり
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
懶惰は人を酣寐せしむ 懈怠人は飢べし
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
誠命を守るものは自己の霊魂を守るなり その道をかろむるものは死ぬべし
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
貧者をあはれむ者はヱホバに貸すなり その施濟はヱホバ償ひたまはん
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
望ある間に汝の子を打て これを殺すこころを起すなかれ
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
然ることの烈しき者は罰をうく 汝もしこれを救ふともしばしば然せざるを得じ
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
なんぢ勧をきき訓をうけよ 然ばなんぢの終に智慧あらん
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
人の心には多くの計畫あり されど惟ヱホバの旨のみ立べし
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
人のよろこびは施濟をするにあり 貧者は謊人に愈る
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
ヱホバを畏るることは人をして生命にいたらしめ かつ恒に飽足りて災禍に遇ざらしむ
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
惰者はその手を盤にいるるも之をその口に挙ることをだにせず
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
嘲笑者を打て さらば拙者も愼まん 哲者を譴めよ さらばかれ知識を得ん
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
父を煩はし母を逐ふは羞赧をきたらし凌辱をまねく子なり
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
わが子よ哲者を離れしむる教を聴くことを息めよ
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
惡き證人は審判を嘲り 惡者の口は惡を呑む
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
審判は嘲笑者のために備へられ 鞭は愚なる者の背のために備へらる
