Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Ein Armer, der in seiner Frömmigkeit wandelt, ist besser denn ein Verkehrter mit seinen Lippen, der doch ein Narr ist.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Wo man nicht mit Vernunft handelt, da geht's nicht wohl zu; und wer schnell ist mit Füßen, der tut sich Schaden.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Die Torheit eines Menschen verleitet seinen Weg, und doch tobt sein Herz wider den HERRN.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Gut macht viele Freunde; aber der Arme wird von seinen Freunden verlassen.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft; und wer Lügen frech redet, wird nicht entrinnen.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Viele schmeicheln der Person des Fürsten; und alle sind Freunde des, der Geschenke gibt.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Den Armen hassen alle seine Brüder; wie viel mehr halten sich seine Freunde von ihm fern! Und wer sich auf Worte verläßt, dem wird nichts.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Wer klug wird, liebt sein Leben; und der Verständige findet Gutes.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Ein falscher Zeuge bleibt nicht ungestraft; und wer frech Lügen redet, wird umkommen.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Dem Narren steht nicht wohl an, gute Tage haben, viel weniger einem Knecht, zu herrschen über Fürsten.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Wer geduldig ist, der ist ein kluger Mensch, und ist ihm eine Ehre, daß er Untugend überhören kann.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Die Ungnade des Königs ist wie das Brüllen eines jungen Löwen; aber seine Gnade ist wie der Tau auf dem Grase.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Ein törichter Sohn ist seines Vaters Herzeleid, und ein zänkisches Weib ein stetiges Triefen.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Haus und Güter vererben die Eltern; aber ein vernünftiges Weib kommt vom HERRN.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Faulheit bringt Schlafen, und eine lässige Seele wird Hunger leiden.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Wer das Gebot bewahrt, der bewahrt sein Leben; wer aber seines Weges nicht achtet, wird sterben.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Wer sich des Armen erbarmt, der leihet dem HERRN; der wird ihm wieder Gutes vergelten.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Züchtige deinen Sohn, solange Hoffnung da ist; aber laß deine Seele nicht bewegt werden, ihn zu töten.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Großer Grimm muß Schaden leiden; denn willst du ihm steuern, so wird er noch größer.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Gehorche dem Rat, und nimm Zucht an, daß du hernach weise seiest.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Es sind viel Anschläge in eines Mannes Herzen; aber der Rat des HERRN besteht.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Ein Mensch hat Lust an seiner Wohltat; und ein Armer ist besser denn ein Lügner.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
Die Furcht des HERRN fördert zum Leben, und wird satt bleiben, daß kein Übel sie heimsuchen wird.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Der Faule verbirgt seine Hand im Topf und bringt sie nicht wieder zum Munde.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Schlägt man den Spötter, so wird der Unverständige klug; straft man einen Verständigen, so wird er vernünftig.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Wer Vater verstört und Mutter verjagt, der ist ein schändliches und verfluchtes Kind.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Laß ab, mein Sohn, zu hören die Zucht, und doch abzuirren von vernünftiger Lehre.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Ein loser Zeuge spottet des Rechts, und der Gottlosen Mund verschlingt das Unrecht.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Den Spöttern sind Strafen bereitet, und Schläge auf der Narren Rücken.
