Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Besser ein Armer, der in seiner Unsträflichkeit wandelt, als wer verkehrte Lippen hat und dabei ein Thor ist.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Schon im Mangel an einsichtigem Sinne liegt nichts Gutes; wer aber hastig vorgeht, der tritt fehl.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Des Menschen eigene Narrheit zerstört seinen Weg, aber wider Jahwe tobt sein Herz.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Der Reichtum schafft immer mehr Freunde; wer aber gering ist, von dem trennt sich sein Freund.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Ein falscher Zeuge bleibt nicht straflos, und wer Lügen vorbringt, entrinnt nicht.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Viele buhlen um des Vornehmen Gunst, und wer Geschenke giebt, hat jedermann zum Freunde.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Den Armen hassen alle seine Brüder; wie viel mehr halten sich seine Freunde von ihm fern.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Wer Verstand erwirbt, liebt sein Leben; wer Vernunft bewahrt, wird Glück finden.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Ein falscher Zeuge bleibt nicht straflos, und wer Lügen vorbringt, kommt um.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Einem Thoren ziemt nicht Wohlleben, geschweige denn einem Sklaven, über Fürsten zu herrschen.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Des Menschen Klugheit macht ihn langmütig, und es ist ein Ruhm für ihn, daß er Vergehung übersieht.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Wie eines Jungleuen Brüllen ist der Groll des Königs, aber wie Tau auf Pflanzen sein Wohlwollen.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Ein rechtes Unglück für seinen Vater ist ein thörichter Sohn, und eine stets rinnende Dachtraufe ist des Weibes Gekeif.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Haus und Habe erbt man von den Vätern, aber von Jahwe kommt ein verständiges Weib.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Faulheit versenkt in tiefen Schlaf, und ein Lässiger wird Hunger leiden.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Wer das Gebot bewahrt, der bewahrt sein Leben, wer aber seiner Wege nicht achtet, wird sterben.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Wer sich des Geringen erbarmt, der leiht Jahwe, und seine Gutthat wird er ihm vergelten.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Züchtige deinen Sohn, denn noch ist Hoffnung vorhanden; aber bis dahin, daß du ihn tötest, versteige dich nicht in deinem Sinn.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Wer jähzornig ist, muß Buße zahlen; denn wenn du retten willst, wirst du's nur noch schlimmer machen.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Höre auf Rat und nimm Zucht an, auf dass du in Zukunft weise seist.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Viele Anschläge sind in eines Mannes Herzen, aber Jahwes Ratschluß, der wird bestehn!
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Ein Mensch hat Lust an seiner Wohlthat, und besser ist ein Armer als ein Lügenhafter.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
Die Furcht Jahwes gereicht zum Leben; so kann man gesättigt übernachten, wird von keinem Unglück heimgesucht.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Steckt der Faule seine Hand in die Schüssel, mag er sie nicht einmal zum Munde zurückbringen.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Schlägst du den Spötter, so wird der Einfältige gescheid, und weist man einen Verständigen zurecht, so wird er Einsicht begreifen.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Wer den Vater mißhandelt, die Mutter verjagt, ist ein Sohn, der Schimpf und Schande bereitet.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Laß ab, mein Sohn, auf Zurechtweisung zu hören, um dann doch abzuirren von vernünftigen Lehren.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Ein nichtsnutziger Zeuge spottet des Rechts, und der Gottlosen Mund verschlingt gierig das Arge.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Für die Spötter stehen Strafgerichte bereit und Schläge für den Rücken der Thoren.
