Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Mieux vaut un pauvre qui marche en sa simplicité qu’un riche qui tord ses lèvres et qui est insensé.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Où n’est point la science de l’âme, il n’y a pas de bien: et celui qui hâte ses pieds tombera.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
La folie de l’homme renverse ses pas; et contre Dieu il brûle de colère en son cœur.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Les richesses donnent beaucoup de nouveaux amis; mais ceux mêmes qu’avait le pauvre se séparent de lui.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Un témoin faux ne sera pas impuni; et celui qui dit des mensonges n’échappera pas.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Beaucoup honorent la personne d’un homme puissant, et sont amis de celui qui donne des présents.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Les frères d’un homme pauvre le haïssent: en outre ses amis mêmes se retirent loin de lui. Celui qui court seulement après les paroles n’aura rien.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Mais celui qui possède de l’intelligence aime son âme, et celui qui garde la prudence trouvera des biens.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Un faux témoin ne sera pas impuni, et celui qui dit des mensonges périra.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
À l’insensé ne conviennent pas les délices, ni à l’esclave la domination sur les princes.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
La doctrine d’un homme se connaît à sa patience, et sa gloire est de laisser de côté les choses iniques.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Comme est le rugissement du hon, ainsi est la colère du roi; et comme la rosée qui tombe sur l’herbe, ainsi son hilarité.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
La douleur d’un père est un fils insensé; et ce sont des toits continuellement dégouttants qu’une femme querelleuse.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
La maison et les richesses sont données par les pères; mais c’est par le Seigneur proprement qu’est donnée une femme prudente.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
La paresse envoie l’assoupissement; et l’âme indolente aura faim.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Celui qui garde le commandement garde son âme; mais celui qui néglige sa voie trouvera la mort.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Celui-là prête à intérêt au Seigneur, qui a pitié du pauvre; et il lui rendra son bienfait.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Corrige ton fils, n’en désespère pas; mais à le tuer ne dispose pas ton âme.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Celui qui est impatient en souffrira du dommage; et s’il prend quelque chose avec violence, il prendra encore autre chose.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Ecoute le conseil et reçois la discipline, afin que tu sois sage dans tes derniers moments.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Il y a beaucoup de pensées dans le cœur de l’homme; mais la volonté du Seigneur demeurera à jamais.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
L’homme indigent est miséricordieux; et mieux vaut le pauvre que l’homme menteur.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
La crainte du Seigneur conduit à la vie: elle reposera dans l’abondance sans être visitée par le mal.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Le paresseux cache sa main sous son aisselle; et il ne la porte pas à sa bouche.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
L’homme pernicieux ayant été flagellé, l’insensé deviendra plus sage: mais, si tu reprends le sage, il comprendra la discipline.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Celui qui afflige son père et met en fuite sa mère est ignominieux et malheureux.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Ne cesse pas mon fils, d’écouter la doctrine; n’ignore pas les paroles de la science.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Un témoin inique se raille du jugement; et la bouche des impies dévore l’iniquité.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Les jugements sont préparés pour les railleurs; et les marteaux pour frapper les corps des insensés.
