Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Plus enviable est un pauvre, marchant dans son intégrité, qu’un homme aux lèvres perverses, et qui est un sot.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Etre dépourvu d’un esprit réfléchi est un mal; trop précipiter ses pas, c’est manquer le but.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
L’Homme, par sa folie, gâte sa destinée, et c’est contre le Seigneur qu’il s’emporte.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
La richesse grossit la foule des amis; le pauvre se voit délaissé de son meilleur ami.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Un témoin mensonger ne l’est pas impunément; qui débite des faussetés n’échappe pas au châtiment.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Beaucoup recherchent la faveur d’un homme généreux; tout le monde est ami de celui qui donne des cadeaux.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Le pauvre est antipathique à tous ses frères; à plus forte raison voit-il s’éloigner de lui ses amis! II les poursuit de ses paroles: ce ne sont plus les mêmes.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Acquérir de l’intelligence, c’est s’aimer soi-même; s’attacher au bon sens, c’est atteindre le bonheur.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Un témoin mensonger ne l’est pas impunément; qui débite des faussetés se perd.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
II n’est pas dans l’ordre qu’un sot mène une vie de plaisir, encore moins qu’un esclave prime les grands.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
L’Homme de sens maîtrise sa colère; c’est son honneur de dédaigner l’offense.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Le courroux du roi, c’est comme le rugissement du lion; sa faveur est comme la rosée sur l’herbe.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Un fils sot est une calamité pour son père; les récriminations d’une femme sont comme une gouttière qui ne cesse de couler.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Maison et fortune sont un héritage des parents, une femme sensée est un don de l’Eternel.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
La paresse plonge dans la torpeur; un caractère indolent souffre de la faim.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Observer le devoir, c’est protéger son âme: qui est indifférent à sa direction périt.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Donner au pauvre c’est prêter à Dieu, qui paie à chacun son dû.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Reprends ton fils tant qu’il y a de l’espoir; mais ne t’emporte pas jusqu’à le faire succomber sous tes coups.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
L’Homme facilement irritable s’attire un châtiment; si vous croyez éloigner un mal, vous l’augmentez.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Ecoute les conseils, accueille les remontrances, pour que finalement tu deviennes sage.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
Nombreuses sont les conceptions dans le cœur de l’homme; mais c’est le dessein de l’Eternel qui l’emporte.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
C’Est un désir chez l’homme d’être bon; mieux vaut être pauvre que menteur.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
La crainte de l’Eternel est un gage de vie; grâce à elle on vit dans l’abondance, sans être visité par le malheur.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Le paresseux introduit la main dans le plat: il ne la retire point, même pour la porter à la bouche.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Donne des coups au persifleur, le sot en deviendra sage; fais de la morale à l’homme intelligent, il n’en appréciera que mieux le savoir.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Un fils sans vergogne et sans pudeur désole son père, fait fuir sa mère.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Laisse tout, mon fils, pour écouter la morale, sous peine de dévier des leçons de la sagesse.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Un témoin scélérat se joue de la justice; la bouche des méchants est avide d’iniquité.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Les châtiments sont tout prêts pour les railleurs, et les coups pour l’épaule du sot.
