Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Better [is] the poor that walketh in his integrity, than [he that is] perverse in his lips, and is a fool.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Also, [that] the soul [be] without knowledge, [it is] not good; and he that hasteth with [his] feet sinneth.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
The foolishness of man perverteth his way: and his heart fretteth against the LORD.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Wealth maketh many friends; but the poor is separated from his neighbor.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
A false witness shall not be unpunished, and [he that] speaketh lies shall not escape.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Many will entreat the favor of the prince: and every man [is] a friend to him that giveth gifts.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
All the brethren of the poor do hate him: how much more do his friends go far from him? he pursueth [them with] words, [yet] they [are] wanting [to him].
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
He that getteth wisdom loveth his own soul: he that keepeth understanding shall find good.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
A false witness shall not be unpunished, and [he that] speaketh lies shall perish.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Delight is not seemly for a fool; much less for a servant to have rule over princes.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
The discretion of a man deferreth his anger; and [it is] his glory to pass over a transgression.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
The king's wrath [is] as the roaring of a lion; but his favor [is] as dew upon the grass.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
A foolish son [is] the calamity of his father: and the contentions of a wife [are] a continual dropping.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
House and riches [are] the inheritance of fathers: and a prudent wife [is] from the LORD.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Slothfulness casteth into a deep sleep; and an idle soul shall suffer hunger.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
He that keepeth the commandment keepeth his own soul; [but] he that despiseth his ways shall die.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
He that hath pity upon the poor, lendeth to the LORD; and that which he hath given will he pay him again.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Chasten thy son while there is hope, and let not thy soul spare for his crying.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
A man of great wrath shall suffer punishment: for if thou deliver [him], yet thou must do it again.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Hear counsel, and receive instruction, that thou mayest be wise in thy latter end.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
[There are] many devices in a man's heart; nevertheless the counsel of the LORD, that shall stand.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
The desire of a man [is] his kindness: and a poor man [is] better than a liar.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
The fear of the LORD [tendeth] to life: and [he that hath it] shall abide satisfied; he shall not be visited with evil.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
A slothful [man] hideth his hand in [his] bosom, and will not so much as bring it to his mouth again.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Smite a scorner and the simple will beware: and reprove one that hath understanding, [and] he will understand knowledge.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
He that wasteth [his] father, [and] chaseth away [his] mother, [is] a son that causeth shame, and bringeth reproach.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Cease, my son, to hear the instruction [that causeth] to err from the words of knowledge.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
An ungodly witness scorneth judgment: and the mouth of the wicked devoureth iniquity.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Judgments are prepared for scorners, and stripes for the back of fools.
