Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Better is the poor that walketh in his integrity than he that perverse in his lips and is a fool.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
Also, that the soul be without knowledge is not good; and he that hasteth with his feet sinneth.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
The foolishness of man subverteth his way; and his heart fretteth against the LORD.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Wealth addeth many friends: but the poor is separated from his friend.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
A false witness shall not be unpunished; and he that uttereth lies shall not escape.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Many will entreat the favour of the liberal man: and every man is a friend to him that giveth gifts.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
All the brethren of the poor do hate him: how much more do his friends go far from him! he pursueth [them with] words, [but] they are gone.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
He that getteth wisdom loveth his own soul: he that keepeth understanding shall find good.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
A false witness shall not be unpunished; and he that uttereth lies shall perish.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Delicate living is not seemly for a fool; much less for a servant to have rule over princes.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
The discretion of a man maketh him slow to anger; and it is his glory to pass over a transgression.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
The king’s wrath is as the roaring of a lion; but his favour is as dew upon the grass.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
A foolish son is the calamity of his father: and the contentions of a wife are a continual dropping.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
House and riches are an inheritance from fathers: but a prudent wife is from the LORD.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Slothfulness casteth into a deep sleep; and the idle soul shall suffer hunger.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
He that keepeth the commandment keepeth his soul: [but] he that is careless of his ways shall die.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
He that hath pity upon the poor lendeth unto the LORD, and his good deed will he pay him again.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Chasten thy son, seeing there is hope; and set not thy heart on his destruction.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
A man of great wrath shall bear the penalty: for if thou deliver [him], thou must do it yet again.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Hear counsel, and receive instruction, that thou mayest be wise in thy latter end.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
There are many devices in a man’s heart; but the counsel of the LORD, that shall stand.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
The desire of a man is [the measure of] his kindness: and a poor man is better than a liar.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
The fear of the LORD [tendeth] to life: and he [that hath it] shall abide satisfied; he shall not be visited with evil.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
The sluggard burieth his hand in the dish, and will not so much as bring it to his mouth again.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
smite a scorner, and the simple will learn prudence: and reprove one that hath understanding, [and] he will understand knowledge.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
He that spoileth his father, and chaseth away his mother, is a son that causeth shame and bringeth reproach.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Cease, my son, to hear instruction [only] to err from the words of knowledge.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
A worthless witness mocketh at judgment: and the mouth of the wicked swalloweth iniquity.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Judgments are prepared for scorners, and stripes for the back of fools.
