Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
The folly of a man spoils his ways: and he blames God in his heart.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Wealth acquires many friends; but the poor is deserted even of the friend he has.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
A false witness shall not be unpunished, and he that accuses unjustly shall not escape.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Many court the favour of kings; but every bad man becomes a reproach to [another] man.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Every one who hates [his] poor brother shall also be far from friendship. Good understanding will draw near to them that know it, and a sensible man will find it. He that does much harm perfects mischief; and he that used provoking words shall not escape.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
He that procures wisdom loves himself; and he that keeps wisdom shall find good.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
A false witness shall not be unpunished; and whosoever shall kindle mischief shall perish by it.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Delight does not suit a fool, nor [is it seemly] if a servant should begin to rule with haughtiness.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
A merciful man is long-suffering; and his triumph overtakes transgressors.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
The threatening of a king is like the roaring of a lion; but as dew on the grass, so is his favour.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
A foolish son is a disgrace to his father: vows [paid out] of the hire of a harlot are not pure.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Fathers divide house and substance to [their] children: but a wife is suited to a man by the Lord.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Cowardice possesses the effeminate [man]; and the soul of the sluggard shall hunger.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
He that keeps the commandment keeps his own soul; but he that despises his ways shall perish.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
He that has pity on the poor lends to the Lord; and he will recompense to him according to his gift.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Chasten thy son, for so he shall be hopeful; and be not exalted in thy soul to haughtiness.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
A malicious man shall be severely punished, and if he commit injury, he shall also lose his life.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Hear, son, the instruction of thy father, that thou mayest be wise at thy latter end.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
[There are] many thoughts in a man's heart; but the counsel of the Lord abides for ever.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Mercy is a fruit to a man: and a poor man is better than a rich liar.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
The fear of the Lord is life to a man: and he shall lodge without fear in places where knowledge is not seen.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
He that unjustly hides his hands in his bosom, will not even [bring] them up to his mouth.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
When a pestilent character is scourged, a simple man is made wiser: and if thou reprove a wise man, he will understand discretion.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
He that dishonours his father, and drives away his mother, shall be disgraced and shall be exposed to reproach.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
A son who ceases to attend to the instruction of a father will cherish evil designs.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
He that becomes surety for a foolish child will despise the ordinance: and the mouth of ungodly men shall drink down judgment.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Scourges are preparing for the intemperate, and punishments likewise for fools.
