Приповісті 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
Bedre Fattigmand med lydefri færd end en, som går Krogveje, er han end rig.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
At mangle Kundskab er ikke godt, men den træder fejl, som har Hastværk.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
Et Menneskes Dårskab øder hans Vej, men på HERREN vredes hans Hjerte.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
Gods skaffer mange Venner, den ringe skiller hans Ven sig fra.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
Det falske Vidne undgår ej Straf; den slipper ikke, som farer med Løgn.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
Mange bejler til Stormands Yndest, og alle er Venner med gavmild Mand.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
Fattigmands Frænder hader ham alle, end mere skyr hans Venner ham da. Ej frelses den, som jager efter Ord.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
Den, der vinder Vid, han elsker sin Sjæl, og den, der vogter på Indsigt, får Lykke.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
Det falske Vidne undgår ej Straf, og den, der farer med Løgn, går under.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
Vellevned sømmer sig ikke for Tåbe, end mindre for Træl at herske over Fyrster.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
Klogskab gør Mennesket sindigt, hans Ære er at overse Brøde.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
Som Brøl af en Løve er Kongens Vrede, som Dug på Græs er hans Gunst.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
Tåbelig Søn er sin Faders Ulykke, Kvindekiv er som ustandseligt Tagdryp.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
Hus og Gods er Arv efter Fædre, en forstandig Hustru er fra HERREN.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
Dovenskab sænker i Dvale, den lade Sjæl må sulte.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
Den vogter sin Sjæl, som vogter på Budet, men skødesløs Vandel fører til Død.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
Er man god mod den ringe, låner man HERREN, han gengælder en, hvad godt man har gjort.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
Tugt din Søn, imens der er Håb, ellers stiler du efter at slå ham ihjel.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
Den, som er hidsig, må bøde, ved Skånsel gør man det værre.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
Hør på Råd og tag ved Lære, så du til sidst bliver viis.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
I Mands Hjerte er mange Tanker, men HERRENs Råd er det, der står fast.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
Vinding har man af Godhed, hellere fattig end Løgner.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
HERRENs Frygt er Vej til Liv, man hviler mæt og frygter ej ondt.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
Den lade rækker til Fadet, men fører ej Hånden til Munden.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
Får Spottere Hug, bliver tankeløs klog, ved Revselse får den forstandige Kundskab.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
Mishandle Fader og bortjage Moder gør kun en dårlig, vanartet Søn.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
Hør op, min Søn, med at høre på Tugt og så fare vild fra Kundskabsord.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
Niddingevidne spotter Retten, gudløses Mund er glubsk efter Uret.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
Slag er rede til Spottere, Hug til Tåbers Ryg.
